Drone Deal між Україною та США: Як українські технології можуть масштабувати спроможності ССО США

Попри всю трагічність та варварство російського вторгнення, ця війна відкрила колосальне вікно можливостей і дала поштовх технологічному прориву, який Сили спеціальних операцій (ССО) США зобов’язані взяти на озброєння вже зараз.

1 липня Україна відкрила експорт оборонних технологій до країн-партнерів. Це рішення дозволить Україні наростити виробництво, відкрити нові ринки та залучити міжнародні інвестиції. Країни-партнери в рамках «Drone Deals», з якими Україна має відповідні міжурядові угоди, зможуть купувати українську зброю та технології, а також працювати безпосередньо з українськими виробниками. 

Українські воїни є очевидними й природними партнерами для ССО США. Обидві спільноти вирізняються гнучкістю, винахідливістю та вражаючим інноваційним підходом. Хоча розроблені українцями технології можуть ефективно застосовуватися будь-якими регулярними військами (що їхні творці вже довели з колосальними втратами для дезорієнтованих російських сил), їхнє освоєння саме американськими ССО є критично важливим. Головна перевага ССО у конвенційній війні полягає в ролі “помножувача сили” (force multiplier) — і в цьому вони дійсно бездоганні. Українські ж технології здатні підняти цю спроможність на абсолютно новий рівень. 

Міністерство закордонних справ формуватиме список країн-партнерів, а Міністерство оборони разом з іншими уповноваженими відомствами складатиме перелік критично важливих товарів, які не підлягають передачі. Реекспорт або передача третім сторонам дозволяється лише за письмовою згодою України. Якщо продукція, виготовлена з використанням українських технологій, експортується до третіх країн, 20% її вартості надходитиме до державного бюджету.

 28 квітня Володимир Зеленський заявив, що «Drone Deals» стануть ключовим форматом експорту української зброї. Вони включатимуть виробництво та постачання безпілотників та оборонних систем, обмін технологіями та передачу бойового досвіду. Такі формати вже існують або розробляються з країнами Близького Сходу та Європи. Окрема пропозиція лежить на столі для американських партнерів.

Давид Алоян, заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони, заявляв, що Україна прагне створити спільну архітектуру безпеки та працювати з партнерами в довгостроковій перспективі. Мета полягає в укладенні довгострокових угод, які дозволять українському оборонному сектору чітко розуміти майбутній обсяг ресурсів, які можуть бути виділені на закупівлю української зброї.

Наразі виробничі потужності української оборонної промисловості становлять приблизно 55–60 мільярдів доларів США на рік. За даними Української Ради зброярів, сектор працює на 30–40% своєї потужності, оскільки уряд не може забезпечити більший обсяг замовлень.

Андрій Гриценюк, генеральний директор українського кластеру оборонних технологій BRAVE1, переконаний, що Україна здатна продавати не просто конкретний безпілотник, а модель «Оборони як послуги» («Defense as a Service»). Україна здатна продавати не лише обладнання, а й ноу-хау щодо того, як ефективно використовувати та інтегрувати різні системи.

Україна та Сполучені Штати вже деякий час ведуть переговори про угоду про співпрацю в галузі безпілотних систем. Вашингтон зацікавлений у отриманні доступу до українських військових технологій та вивченні досвіду України, зокрема у сферах FPV-дронів, морських безпілотних апаратів та систем автономного управління. Посол України в США Ольга Стефанішина заявляла, що «в результаті роботи з Державним департаментом і Пентагоном розроблено проєкт рамкового документа, який зараз розглядається обома сторонами на різних інституційних рівнях».

З початку конфлікту між США та Іраном Україна ділилася своїм військовим досвідом та дронами-перехоплювачами зі США та їхніми союзниками в Перській затоці. Державний секретар США Марко Рубіо в інтерв’ю Fox назвав Збройні сили України «найсильнішою, найпотужнішою» армією в Європі завдяки набутому ними досвіду та додав, що «українці розробили нові тактики, нові прийоми, нове обладнання, нові технології, які формують свого роду гібридну асиметричну війну». Це природна сфера діяльності для ССО США.

Міністр оборони США Піт Геґсет заявив, що Пентагон направив додатковий персонал в Україну для вивчення операцій з дронами на полі бою — як у наступальному, так і в оборонному контекстах — з метою винесення уроків з конфлікту та їх впровадження в режимі реального часу у власних збройних силах. Америка тепер має перейти від спостереження до адаптації та використання.

Міністерство оборони США вже звернулося з проханням протестувати низку українських оборонних продуктів, включаючи безпілотні системи та системи радіоелектронної боротьби. Схоже, США зацікавлені в отриманні доступу до технологій та прав інтелектуальної власності, які дозволили б їм відтворити ці системи. Штаб-квартира американських ССО, Командування спеціальних операцій США (USSOCOM), повинна відігравати провідну роль у цих зусиллях.

Україна наразі має найширший у світі практичний досвід використання дронів у повномасштабній війні. США терміново необхідно адаптувати власні збройні сили до нової реальності бойових дій — що відзначається масовим використанням FPV-дронів, автоматизованих розвідувальних мереж та масовим розгортанням БПЛА — та оновити свої військові доктрини.

Секретар армії Дрісколл на слуханнях Комітету Сенату США зі Збройних Сил заявив, що: «Загальна операційна система «Дельта» України, їхня модульна відкрита системна архітектура, система C2 абсолютно неймовірна. Вона повністю інтегрує кожен дрон, сенсор та вогневу платформу в одну цілісну мережу. Наша цього не робить».

Українські виробники безпілотників, зокрема F-Drones, вже виграють контракти в рамках U.S. Drone Dominance Program, яка впроваджується Defense Innovation Unit при Пентагоні, має бюджет 1 мільярд доларів, та передбачає закупівлю понад 200 000 недорогих безпілотників для армії США до 2027 року. Для США це спроба швидко перейняти досвід України з масового використання безпілотників.

Українська оборонна компанія F-Drones також відкриє свій перший складальний та виробничий центр у США після отримання контракту з Пентагоном. Про це йдеться у пресрелізі офісу конгресвумен США Марсі Каптур. F-Drones інвестує 18,4 мільйона доларів у виробничий проєкт у Голланді, штат Огайо, що створить щонайменше 300 робочих місць.

Новий складальний та виробничий центр задовольнятиме потреби США та їхніх союзників у FPV-дронах, інших безпілотних системах, а також у навчанні та тестуванні. Проєкт також включає розширення виробництва, навчання персоналу, локалізацію ланцюга поставок та довгострокове розширення діяльності компанії в США. Генеральний директор F-Drones Стас Хутор заявляє, що компанія підтримує концепцію майбутньої «Угоди про безпілотники між США та Україною» та має на меті сприяти зміцненню безпеки та технологічного лідерства України та США.

У квітні 2026 року військові США вперше розгорнули українські безпілотні надводні апарати Magura під час військових навчань на Філіппінах, повідомляє Bloomberg. Олег Рогінський, генеральний директор компанії Uforce, що виробляє морські безпілотники Magura, заявив, що міжнародний інтерес до безпілотних надводних апаратів зростає. Компанія веде переговори з країнами Індо-Тихоокеанського регіону щодо цих систем та розглядає можливість будівництва щонайменше двох виробничих потужностей у регіоні.    

Інтерес США зростає, з огляду на революцію у використанні безпілотних систем, яку Україна здійснила за останні чотири роки. Це також зумовлено успіхами Києва протягом 2026 року. Сили оборони України стабілізували лінію фронту завдяки швидкому розвитку дронів і, водночас, значно збільшили кількість дальніх ударів по російській території. Темпи просування російської армії сповільнилися до мінімуму, досягнувши найнижчого рівня з 2023 року. Силам оборони України вдалося провести кілька успішних контрнаступальних операцій.

За перші чотири місяці 2026 року було зафіксовано 123 000 верифікованих втрат серед росіян, завданих дронами, за даними Сил безпілотних систем. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський стверджує, що протягом першого півріччя 2026 року Збройні сили України вбили або серйозно поранили 183 500 російських солдатів. За цей час Росія рекрутувала 180 500 людей. Співвідношення втрат на лінії фронту, за оцінками, становить у середньому вісім до одного на користь України, а наступальні можливості російської армії були значно зменшені, оскільки щомісячні втрати живої сили почали перевищувати темпи поповнення.

Ураження, завдані українськими дронами, протягом року розширилися від переважно штурмової піхоти до активного полювання на екіпажі БПЛА, артилеристів та інших фахівців. Збиття ворожих дронів посилюється, відчуваються наслідки відключення Starlink, а Wi-Fi мости систематично знищуються.

Сили безпілотних систем Збройних сил України розширюються. Це окремий рід військ Збройних сил України, присвячений використанню повітряних, морських надводних та підводних, а також наземних безпілотних та роботизованих систем. Цей підрозділ становить близько 2,5% від загальної чисельності Сил оборони, але завдає 35% втрат ворога. За підтвердженими даними, підрозділ перевищив позначку в 10 000 вбитих або поранених військовослужбовців ворога на місяць, загалом уражаючи приблизно 35 000–40 000 ворожих цілей на місяць.

Протягом весни 2026 року кіл-зона FPV-дронів досягла 20–30 кілометрів, за словами Головнокомандувача Збройних сил України генерала Олександра Сирського та інших військових. Зона постійного ризику для піхоти, логістики та евакуації значно збільшилася. Увесь рух у цій зоні відстежується, що суттєво обмежує маневрування силами та засобами і логістику. У міру вдосконалення технічних можливостей (дронів) та тактики їх використання кіл-зона може досягти 50 км.

FPV-дрони, дрони-камікадзе та баражуючі боєприпаси повністю трансформують самі основи тактики та застарілих доктрин. Єдині сили, які систематично покращують свої можливості та досвід сьогодні, — це українська та російська армії.

Дрони зруйнували основу класичної військової думки — концентрацію сил у певних районах. Поле бою стає повністю прозорим, що усуває елемент несподіванки, унеможливлює збір великих формувань та запобігає швидким проривам углиб території противника.

Дрони надають унікальну можливість концентрувати вогневу міць, зберігаючи децентралізацію власних сил. Будь-які наступальні дії тепер покладаються на концентрацію вогню та зброї (повітряні сили, артилерія та FPV), а не на концентрацію бронетанкових сил та маневр.

Останніми роками більшість масштабних механізованих штурмів у російсько-українській війні закінчувалися поразкою атакуючих сил. В результаті атакуючі сили просуваються вкрай повільно, оскільки покладаються на невеликі підрозділи. Великі логістичні вузли теж застаріли; логістика була максимально децентралізована.

Сили оборони України ефективно розробили нову тактику, в якій дрони, піхота, артилерія, бронетехніка, наземні роботизовані системи, розвідка та радіоелектронна боротьба інтегровані в єдину структуру для наступальних та оборонних операцій. Дрон більше не є лише допоміжним інструментом для піхоти. 15 квітня 2026 року Міністерство оборони України оголосило про розгортання дронових штурмових підрозділів, які інтегрують повітряні та наземні дрони з піхотою в єдину систему.

У кіл-зоні українські військові прагнуть поступово мінімізувати свою присутність, розгортаючи дрони та наземні роботизовані комплекси (НРК) у великій кількості. За словами Ігоря Федірка, генерального директора Української ради зброярів, протягом минулого року в армію було поставлено приблизно 15 000 НРК. У нещодавній промові командир 3-го корпусу Андрій Білецький зазначив, що до кінця цього року він планує замінити одну третину піхоти на наземні роботизовані комплекси.

Однак наразі на лінії фронту спостерігається дефіцит НРК. У першій половині 2026 року Міністерство оборони України планувало закупити 25 000 комплексів. Загалом, річна мета — поставити військовим понад 50 000 наземних дронів, за словами Президента Володимира Зеленського. 

На початку квітня 2026 року Міністерство оборони України оголосило, що одним із його пріоритетів є перехід 100% фронтової логістики на НРК, щоб зменшити ризики для військових. За даними Міністерства оборони України, з початку 2026 року кількість підрозділів, які використовують наземних роботів, зросла зі 117 до 230. За словами Міністра оборони Михайла Федорова, з початку року українські військові здійснили понад 50 000 логістичних та евакуаційних місій за допомогою наземних роботизованих комплексів.

Німеччина профінансувала постачання 2 000 українських НРК TerMIT в Україну протягом 2026 року. Згідно з планами, виробництвом займатиметься Quantum Tencore Industries, спільне підприємство між Quantum Systems та українською компанією Tencore, яка вироблятиме українські системи, використовуючи німецькі промислові потужності. За даними Tencore, понад 3 000 платформ вже розгорнуто в Україні та використовуються більш ніж 50 бригадами Сил оборони України.

У квітні 2026 року Міністр оборони Михайло Федоров зазначив, що сегмент НРК став однією з найдинамічніших сфер оборонних технологій в Україні. Після початку повномасштабної війни галузь фактично довелося будувати з нуля, і зараз вона перетворилася на повноцінний ринок з більш ніж 280 компаніями та понад 550 технологічними рішеннями.

Логістичні місії та евакуація поранених залишаються одними з найпоширеніших завдань, що покладаються на НРК. Інші поширені завдання включають мінування та розмінування. Далі йдуть інженерні, розвідувальні та ударні місії. Також були задокументовані випадки використання цих систем як дронів-камікадзе та як платформ для запуску FPV-дронів або роботи систем радіоелектронної боротьби (РЕБ).

НРК наразі є абсолютно необхідними для виконання логістичних завдань — зокрема, доставки боєприпасів, палива та продовольства. Через інтенсивне спостереження дронами будь-яке переміщення на лінії фронту несе величезний ризик. У середньому одна логістична платформа здійснює лише кілька поїздок. Однак саме в цьому полягає суть роботизованої логістики: замість людей у небезпеку відправляються машини.

Розвідувальні дрони виявляють позиції ворога, вогневі точки, логістичні засоби та позиції операторів БПЛА. Ударні дрони та наземні роботизовані комплекси подавляють ворожі вогневі позиції та обмежують здатність ворога організувати відповідь. Роль піхоти зміщується до операцій зачистки, фізичного контролю та закріплення позицій. Ця зміна дозволяє значно скоротити час перебування особового складу під прямим вогнем ворога.

Водночас, нова реальність поля бою не означає відмову від піхоти, артилерії, бронетехніки чи інших систем. Присутність піхоти у найбільш небезпечних районах зменшується, але контроль над територією забезпечується піхотою. Артилерія залишається критично важливою для вогневої потужності, бронетехніка — для маневру та підтримки, а системи радіоелектронної боротьби — для виживання піхоти.

Україна активно розвиває системи дистанційного керування для розвідувальних та ударних платформ, дронів-перехоплювачів, та наземних роботизованих комплексів. Розробляються та масштабується застосування дронів-маток та важких дронів-ретрансляторів, що розширюють операційний радіус FPV до 30–50 км.

Термінальний автопілот впроваджується і вже активно використовується — при наближенні до цілі, де радіоелектронна боротьба є найбільш активною, у разі втрати зв’язку деякі дрони летять автономно, використовуючи оптичне наведення. Також активно триває робота над створенням напівавтоматичних систем озброєння, керованих ШІ.

Україна також активно розробляє дрони-перехоплювачі — спеціалізовані безпілотні літальні апарати, призначені для знищення повітряних цілей (ворожих дронів-камікадзе, розвідувальних дронів тощо). Серед найбільш поширених — Sting, P1-SUN, LITAVR, Bullet, Octopus, STRILA.

Зараз дронів так багато, що зенітним системам не вистачає боєприпасів, щоб збити їх усі. Українські війська навчилися перехоплювати дрони, використовуючи інші дрони. Починаючи з середини 2024 року, Сили оборони України почали використовувати модифіковані FPV-дрони для перехоплення російських розвідувальних БПЛА.

З часом Сили оборони України отримали спеціалізовані моделі, призначені для боротьби з «Шахедами». У травні 2026 року Україна була атакована рекордною кількістю «Шахедів» та дронів-обманок — 8 150, у середньому 263 дрони на день. Але рівень збиття також був рекордним — 92% дронів.

За різними оцінками, дрони-перехоплювачі вже збивають від 40% до 50% «Шахедів». Вартість таких засобів починається від 1 000 доларів, що значно дешевше, ніж зенітні керовані ракети. В Україні вже близько 50 компаній, які виробляють дрони-перехоплювачі.

Росія почала активніше використовувати реактивні дрони «Шахед» («Герань-3»). Але й вони незабаром виявилися вразливими для українських дронів-перехоплювачів. Ці засоби ще не змогли наздогнати реактивну «дронову ракету» «Герань-5», оскільки її швидкість досягає 600 км/год; однак, очікується рішення найближчими місяцями.

Дрони-перехоплювачі часто мають системи автоматичного виявлення та захоплення цілей. Системи радіоелектронної розвідки виявляють сигнали від ворожих БПЛА. Низькопрофільні радари визначають їхню дальність, висоту та швидкість. Оператор спостерігає за рухом цілей у режимі реального часу, вибирає ціль та видає команду на ураження. Потім система автоматично наводить дрон на ціль, автономно ідентифікує її та фіксується на ній.

Також були розроблені та розгортаються дрони-перехоплювачі, якими можна керувати дистанційно та які здатні вражати цілі на відстані сотень кілометрів. Оператори тепер можуть працювати на значній відстані від наземної станції управління, зберігаючи контроль над великими територіями. Першою такою системою є HORNET VISION Ctrl у парі з дроном Sting. Використовуючи це рішення, українські оператори вже знищили дрони «Шахед», перебуваючи на відстані 500 км від місця запуску. За словами Михайла Федорова, цю інновацію вже інтегрували у свої системи понад десять виробників.

Системи протиповітряної оборони, які історично покладалися на дорогі зенітні ракети для знищення великих ворожих повітряних цілей, зазнають значних змін. Враховуючи глобальний дефіцит зенітних ракет, акцент зміщується на розробку доступних альтернатив, таких як дрони-перехоплювачі. Ця тенденція була додатково підтверджена під час війни між США та Іраном.

Системи радіоелектронної боротьби втрачають свою ефективність через перехід дронів на нестандартні частоти, використання машинного зору для термінального наведення та використання волоконно-оптичних БПЛА, які не зазнають впливу систем радіоелектронної боротьби.

Нагальною потребою наразі є система фізичного ураження (hard-kill) для ближнього бою. Військові системи ППО ближнього радіусу дії непридатні для протидії малим БПЛА. Цей пробіл планується заповнити дистанційно керованими бойовими станціями (RCWS) з невеликими радарами з активною фазованою антенною решіткою (AESA) та оптико-електронними системами наведення (EOTS) для виявлення, з машинним зором та системою керування вогнем.

Україна починає розгортати турелі з інтегрованим ШІ на лінії фронту для перехоплення ворожих БПЛА. Перші прототипи вже були випробувані в бойових умовах. Системи автономно виявляють, відстежують та розраховують траєкторію ворожих БПЛА. Наразі ці турелі вже використовуються у більш ніж десяти підрозділах на лінії фронту.

Українські дрони поступово відходять від GPS до інерційних навігаційних систем та зіставлення карт, тим самим зменшуючи вплив російських систем радіоелектронної боротьби. Також розширюється використання «модернізованих» FPV-дронів — які мають радіус дії 50 кілометрів і не підпадають під вплив російської радіоелектронної боротьби.

Наступним етапом розвитку стане поява автономних роїв дронів, які не потребують операторів для дистанційного керування. Кілька компаній у кластері Brave1 вже працюють над проєктами з впровадження роїв дронів.

Поява дронів-перехоплювачів також скоротила життєвий цикл розвідувальних БПЛА на полі бою. Сучасні розвідувальні БПЛА — це високотехнологічні та дорогі системи, оснащені захищеним зв’язком та потужною оптикою з можливостями тепловізійного зображення, здатні літати на великі відстані та проводити розвідку в умовах радіоелектронної боротьби.

Тепер такі дрони можуть бути обмежені однією або кількома місіями, перш ніж їх зіб’ють. Лише російський елітний підрозділ «Рубікон», який спеціалізується на використанні FPV-дронів, повідомив про понад 2 500 збитих українських розвідувальних дронів за один рік.

У цих умовах зростає попит на масові, недорогі розвідувальні БПЛА, якими можна пожертвувати без жалю. Українські компанії почали пропонувати такі альтернативи восени 2025 року. Вони переважно запускаються вручну або з катапульти та можуть працювати на середніх відстанях (переважно до 50 км) протягом кількох годин.

Вартість коливається від 3 000 до 5 000 доларів. Це дозволяє проводити розвідку, не боячись втратити дрон. Фактично, військові можуть проводити розвідку стільки, скільки вистачить батареї та дальності зв’язку, відправляючи ці недорогі дрони на місії «в один кінець». Дорогі розвідувальні БПЛА продовжують використовуватися для польотів на великі відстані, пошуку високоцінних цілей та операцій в умовах, які вимагають літальних апаратів із кращими оптичними можливостями та зв’язком.

Україна стрімко розширює використання middle-strike(здебільшого 50–200 кілометрів, деякі до 500 кілометрів) та deep-strike (до 3 400 кілометрів) дронів. Одним із перших підрозділів, який розпочав ці операції, був підрозділ «Примари» Головного управління розвідки (ГУР). З часом до ударів приєдналися Сили спеціальних операцій (ССО), Сили безпілотних систем (СБС) та Служба безпеки України (СБУ).

Наразі широко використовуються десятки моделей, включаючи FP-1 та FP-2, Лютий, Рубака, Булава, RAM-2X, Anubis, Seth-Х, Морок, Бегемот, Січень, B-2, Darts та інші. Такі дрони мають корисне навантаження до 200 кілограмів.

Існують різні моделі middle-strike дронів, призначені для різних місій. Менші, більш маневрені, з меншою бойовою частиною, полюють на російську військову техніку, тоді як більші, з більшою бойовою частиною, атакують стаціонарні цілі. Деякі з них оснащені системами розпізнавання цілей за допомогою ШІ та термінальним автонаведенням, що підвищує ймовірність влучання в ціль, навіть якщо зв’язок втрачено.

Українські військові активно знищують ворожі системи ППО та радари на окупованих територіях та в самій Росії. Нейтралізуються всі елементи багаторівневої системи ППО — далекобійні (здатні збивати балістичні ракети), середнього та малого радіусу дії. Систематично виводяться з ладу радари підсвічування та наведення, а також радари далекого спостереження.

Систематично завдаються удари по нафтопереробних заводах, трубопроводах, портах, підприємствах оборонної та хімічної промисловості. Географічний обсяг та ефективність ударів розширюються. Тоді як раніше більшість українських ударів зосереджувалися на прикордонних районах, тепер дрони завдають ударів майже по всіх регіонах європейської частини Росії.

За даними Міністерства оборони України, у червні засобами deep-strike було уражено 11 російських нафтопереробних заводів, сім об’єктів паливної логістики та вісім підприємств російського військово-промислового комплексу. Зокрема, були завдані удари по нафтопереробному заводу в Москві та нафтовому терміналу в Санкт-Петербурзі.

Україна збільшила дальність своїх дронів до понад 3 000 кілометрів. Це відкрило унікальні можливості для завдання ударів по паливно-енергетичному сектору Російської Федерації, включаючи Омський нафтопереробний завод — найпотужніший у Росії — а також для націлювання на критично важливі об’єкти видобутку нафти в Західному Сибіру, на які припадає близько 87% видобутку сирої нафти.

Не лише спеціалізовані підрозділи, розвідувальні агентства чи сили спеціальних операцій — такі як СБС, ГУР, СБУ та ССО — починають розвивати свої можливості deep-strike, але й армійські корпуси для використання вздовж власних ділянок лінії фронту. Зокрема, Корпус «Азов» розпочав численні удари по російській логістиці в районі Маріуполя — на глибину до 150 кілометрів на окупованій території. Ударні БПЛА 3-го армійського корпусу вражають ключові російські логістичні маршрути в Луганській області — на глибину до 200 кілометрів. Обидва корпуси та інші військові частини збільшують удари по логістиці в Донецькій області.

Водночас українські сили завдають численних ударів по мостах, що з’єднують окупований Крим з півднем України, тим самим накладаючи логістичну блокаду на півострів. Після пошкодження мостів українські сили також знищують понтонні переправи, які наводяться рочійськими військовими. Російські сили зіткнулися з гострою нестачею систем ППО для протидії українським дронам.

Систематичні удари вглиб Росії змушують передислоковувати дефіцитні системи, радари та ракети для захисту тилу, тим самим залишаючи незахищеними цілі ділянки лінії фронту. Після сотень ударів по радарах та пускових установках українські дрони полюють на російські військові транспортні та паливозаправні машини. Водночас залізниці — які окупанти активно використовують для перевезення великої кількості військових вантажів — також потрапляють під удар.

Збільшення кількості ударів призводить до знищення ворожої логістики та тилової інфраструктури — вантажівок, складів боєприпасів, ремонтних баз, місць дислокації, командних пунктів та інших об’єктів. Українська ударна кампанія створює серйозні проблеми для російської логістики як на тактичному, так і на оперативному рівнях. Зона ураження засобів middle-strike охоплює всі окуповані території, які фактично стають новою кіл-зоною для росіян.

Російські війська на окупованому півдні України перебувають під ризиком недостатнього постачання. Значна нестача палива внаслідок українських ударів по нафтопереробних заводах також відчувається на всіх окупованих територіях України та в багатьох регіонах Росії.

Україна розширює використання малих крилатих ракет, таких як Areion (UAV-290), Барс та Рута — з корисним навантаженням від 100 до 250 кілограмів; крилатих ракет, таких як FP-5 Flamingo з радіусом дії понад 3 000 км та корисним навантаженням 1150 кілограмів; R-360 Нептун з радіусом дії до 280 км; R-360M (Middle) з радіусом дії приблизно 500 км; та R-360L (Long) з радіусом дії близько 1 000 км — з корисним навантаженням від 150 до 260 кілограмів.

Київ готується розпочати масове виробництво балістичних ракет «Сапсан» з радіусом дії до 500 кілометрів та корисним навантаженням 480 кілограмів, а також розробляє FP-7 з радіусом дії до 200 км та корисним навантаженням 150 кілограмів та FP-9 з радіусом дії до 850 кілометрів та корисним навантаженням 800 кілограмів.

Україна також розробляє недорогу альтернативу ракетам Patriot — ракету FP-7.x — призначену для протидії балістичним ракетам. Масове виробництво ракети може розпочатися в серпні, згідно з заявами Fire Point. Цільова ціна становить не більше 700 000 доларів за ракету та 150 000 доларів за пускову установку, здатну нести чотири ракети. Ракета Patriot PAC-3 коштує 3,8 мільйона доларів, згідно з бюджетними оцінками армії США на 2026 рік. 

Наразі глобальний попит на системи ППО значно перевищує глобальні виробничі потужності. Щомісяця виробляється лише близько 60 ракет-перехоплювачів PAC-3 для системи ППО Patriot. Якщо Україна успішно розгорне таку систему проти російських балістичних ракет, вона стане перевіреною в боях і ключовим компонентом українського експорту.

Це факт, що Україна зараз випереджає Росію за технологіями. Однак ця перевага не є статичною — існує постійна гонка між новими технологіями та контрзаходами. Кожна технологія має свій цикл розвитку: концепція, прототип, валідація, виробництво, бойове розгортання, зворотний зв’язок та модернізація. За звичайних обставин цей цикл може зайняти роки. В умовах війни час між оновленнями вимірюється тижнями. Україна продовжує винаходити та впроваджувати нові технології швидше, ніж Росія чи будь-хто інший. І всі вони перевірені в боях проти «другої армії у світі», на відміну від більшості технологій, розроблених деінде.

Українські та європейські оборонні компанії швидко розширюють співпрацю. Останніми місяцями було підписано низку меморандумів про взаєморозуміння: SkyFall та Airbus Defence and Space; КБ Луч та MBDA; Українська бронетехніка та MBDA; TAF Industries та PGZ; TAF Industries та Recas; DevDroid та Kongsberg; Frontline Robotics та Dropla; Roboneers та ARX Robotics; Ukrainian Unmanned Technologies та Haulotte; Fire Point та Hensoldt; Українська бронетехніка та AviaNera Technologies; AIDronesUA та Njord Technology; Rovertech та STRONGHOLD AI; Frontline Robotics та Milrem Robotics; MAC HUB та Paramount Greece; та багато інших.

США ж стикаються з низкою проблем, таких як зростаюча вартість утримання конвенційних сил та засобів, достатніх для стримування та перемоги над ворогами, та зростаюча кількість потенційних супротивників, географічно розповсюджених по всьому світу. Відповідь на все ці проблеми криється у технологічному вибуху, пов’язаному з українським досвідом та інноваціями. Знову ж таки, ці інструменти повинні та (сподіваємося) незабаром поширяться у всіх західних силах і особливо в американських військових. 

Якщо американські вищі посадові особи зможуть пріоритезувати інтеграцію цих інноваційних засобів та практик до ССО США, процес може бути прискорений. ССО, мабуть, є найбільш адаптивними та неконвенційними силами, які має Америка, і саме вони будуть використані в зусиллях проти чисельно переважаючих ворогів. Вони могли б додати швидкості та ефективності зусиллям з інтеграції цих засобів. Це рідкісна можливість гігантських масштабів.

Настав час розширити співпрацю між оборонними компаніями США та України. Настав час для Drone Deal між США та Україною.