Україна та Саудівська Аравія: від аграрного експорту до стратегічних інвестицій

Софія Никончук

Що перше спадає на думку українцю, коли він чує словосполучення «арабський світ»? Піщані дюни, нафтові вежі чи футуристичні хмарочоси Дубаю? Такі асоціації закономірні, але за ними часто залишається непомічений інший, не менш важливий вимір – економічні можливості. У сучасному світі країни Близького Сходу відіграють ключову роль не лише як експортери енергоресурсів, а й як вагомі інвестори. Для України, яка прагне зміцнити своє економічне становище та залучити стратегічні капіталовкладення, розвиток багатовекторної співпраці з монархіями Перської затоки відкриває нові горизонти – передусім в аграрному секторі, хоч і не обмежується ним. Як максимально використати цей потенціал? Спробуємо розібратися.

Королівство Саудівська Аравія – інвестиційний гігант

Let’s talk facts – або ж трішки статистики. Розглянемо найбільшу монархію Аравійського півострова та найважливішого гравця арабського світу – Королівство Саудівська Аравія.

Державний інвестиційний фонд Саудівської Аравії (Public Investment Fund – далі PIF) є одним з найбільших інвестиційних фондів світу, із загальною оцінкою активів приблизно 925 млрд доларів США. За останніми даними звітів PIF 2022 та 2023 років, обсяг міжнародних стратегічних інвестицій зріс на 6,4% – з 234 млрд доларів США у 2022 році до 249 млрд доларів США у 2023 році. PIF має широку географію інвестицій, що охоплює ринки від Північної Америки до Африки. Додатково, PIF характеризується порівняльно диверсифікованим портфелем інвестицій, спрямований на розвиток таких конкретних галузей, які фонд визначив для себе стратегічними: спортивна індустрія (Newcastle United Football Club, LIV Golf), транспорт (Lucid Group, Uber), інфраструктура (проєктні програми у Бразилії та Франції), нерухомість (Blackstone, AccorInvest), туризм (AMAN, Rocco Forte Hotels) тощо.

Особливу увагу хотілося б приділити питанню, чому такі країни як Франція та Бразилія стали головними бенефіціарами PIF на глобальному рівні. Франція виступає центром для багатьох міжнародних компаній завдяки сильній фінансовій інфраструктурі – що вже й казати про провідну роль в ЄС, яка надає додаткові перспективи виходу на європейський ринок. Бразилія, в свою чергу, пропонує широкі можливості в аграрному секторі, енергетиці (біопаливо) та видобутку мінеральних ресурсів. Інвестиції PIF в Бразилію, зокрема, часто орієнтовані на купівлю земель для сільського господарства або реалізацію інфраструктурних проектів – це відповідає стратегії Саудівської Аравії щодо диверсифікації економіки (Vision 2030), або, простіше кажучи, бажанню «злізти» з нафтової голки.

Присутність арабського капіталу в Україні

Вищезгадане прагнення виражається не лише інвестиціями у високі технології та машинобудування, але й у підтримці іноземних аграрних економік. Так, у 2009 році було створено відгалуження Державного інвестиційного фонду Саудівської Аравії – Саудівську компанію з інвестицій у сільське господарство та тваринництво («Saudi Agricultural and Livestock Investment Company», далі – SALIC). Головною метою заснування є забезпечення продовольчої безпеки Королівства, у тому числі через придбання міжнародних підприємств, що займаються вирощуванням, переробкою, транспортуванням зернових і продовольчих товарів. Пріоритетними ринками SALIC стали Україна, Канада, Індія, Австралія, Бразилія та Сінгапур.

У 2013 році SALIC UK (британська філія SALIC) придбала українську компанію «Агромарк», яка згодом була перейменована на «Continental Farmers Group». У 2019 році структура об’єднала активи з іншою провідною компанією – «МРІЯ Агрохолдинг». Сьогодні конгломерат управляє понад 200,000 гектарами сільськогосподарських угідь у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій та Івано-Франківській областях, має сховища з приблизною місткістю 530,000 тонн і виробляє більше одного мільйона тонн зерна на рік.

Додатково, у березні 2022 року SALIC придбала 35,43% акцій Olam Agri Holdings (підрозділ сінгапурської торгової компанії Olam Group), що включає один елеватор у Київській області потужністю одночасного зберігання до 82,300 тонн. А вже у вересні 2024 року SALIC купила 12,6% акцій українського агроіндустріального холдингу «МХП» – найбільшого виробника та експортера м’яса птиці в Україні, що входить до десятки світових лідерів галузі.

Від аграрного сектору – до стратегічних інвестицій

Звичайно, український ринок може запропонувати Саудівській Аравії набагато більше опцій для капіталовкладень, окрім лише аграрний сектор. У цьому контексті доцільно виокремити три ключові напрями перспективного співробітництва: великі інфраструктурні проєкти (зокрема розвиток і модернізація портів, а також співпраця у сфері морського транспорту), ІТ-сфера (включно з розвитком штучного інтелекту), а також енергетика (відновлювані джерела енергії). Потенційно цікавими для компаній із арабської країни можуть бути пропозиції з приватизації таких об’єктів, як «Одеський припортовий завод», «Сумихімпром», Чорноморський суднобудівний завод та Миколаївський суднобудівний.

Окремої уваги вартує потенційна логістична та інфраструктурна взаємодія. Україна в короткостроковій перспективі повинна залучати компанії із Саудівської Аравії до купівлі часток в портах Великої Одеси та їх модернізації, мотивуючи це зростанням продовольчої безпеки для Королівства. В середньостроковій перспективі вигоди таких інвестицій для КСА включатимуть полегшений доступ до ринків Європейського Союзу та розвиток альтернативних логістичних маршрутів. Загалом інвестиції в зарубіжну інфраструктуру та логістику відповідають стратегії Саудівської Аравії Vision 2030, спрямованій на диверсифікацію джерел доходу.

У сфері ІТ Україна також має що запропонувати. Два місяці тому виконавчий віцепрезидент з технологій та інновацій компанії Saudi Aramco Ахмад Аль-Ховайтер під час виступу на Saudi Media Forum зазначив, що бізнесу в Саудівській Аравії необхідно масштабуватися у сфері штучного інтелекту через партнерства. У відповідь на цей виклик влада Королівства у співпраці з провідними техногігантами інвестує 14,9 мільярдів доларів у проєкти та компанії, пов’язані з ШІ та хмарними обчисленнями. Це відкриває величезне вікно можливостей для українських ІТ-компаній. Деякі з них уже поступово інтегруються в саудівський ринок. Один із перших успішних кейсів — компанія P2H INC, американський бренд з українським корінням, що має офіси у Харкові та Львові. За 18 років на ринку компанія пройшла шлях від розробки фронтенду до реалізації масштабних проєктів цифрової трансформації урядових структур, зокрема у сфері е-урядування. На початку 2024 року вона відкрила офіс у Саудівській Аравії, що лише посилило її присутність у процесах діджиталізації країни. Ще один приклад — українська ІТ-компанія Intellias, яка вже співпрацює з приватним бізнесом у Королівстві. Втім, важливо не лише зміцнювати вже встановлені зв’язки окремих компаній, а й діяти проактивно — використовувати момент, поки він є. Наприклад, у рамках вищезгаданої хвилі інвестицій в сектор ШІ потенційними бенефіціарами можуть стати такі гравці, як український «єдиноріг» Grammarly (генеративний ШІ, обробка природної мови), Respeecher (клонування голосу, deep learning – вже співпрацюють з Disney та Hollywood), Zibra AI (ШІ для геймдеву, генерація 3D-об’єктів, є бенефіціарами інвестицій від Andreessen Horowitz) тощо.

В енергетичному секторі Саудівська Аравія має як необхідну експертизу, так і глобальні зв’язки. Зокрема, компанія FAS Energy, заснована у 2013 році як дочірнє підприємство саудівської групи Fawaz Al Hokair, активно інвестує у відновлювану енергетику в Україні. У травні 2022 року компанія придбала в Київській області сонячну електростанцію з очікуваною потужністю 112 мегават, що стало вже другою масштабною інвестицією FAS Energy в Україну. Під час робочого візиту міністерки економіки Юлії Свириденко до Ер-Ріяду 17 лютого 2024 року представники FAS Energy підтвердили свій інтерес до розширення присутності в Україні. Мова йде не лише про нові сонячні та вітрові електростанції, а й про розвиток інфраструктури для зберігання енергії. Водночас інша впливова компанія, ACWA Power, розглядає Україну як потенційний новий ринок. ACWA Power, відома як один з ключових гравців у галузі виробництва електроенергії та опріснення води, має активи в 13 країнах Близького Сходу, Африки та Азії, а загальна інвестиційна вартість її портфеля перевищує 85 мільярдів доларів США. Наразі українська компанія DTEK активно веде переговори з потенційними партнерами в Саудівській Аравії, включно з Public Investment Fund (PIF) та ACWA Power, задля залучення капіталовкладень у відновлювану енергетику та інші енергетичні проєкти на території України.

Нафтогазовий сектор не становить інтересу для саудитів як об’єкт інвестування. Ця галузь в Україні значною мірою контролюється державою, а більшість іноземних інвестицій надходять від західних партнерів, міжнародних фінансових інституцій або країн-сусідів, таких як Польща чи Азербайджан. Водночас Саудівська Аравія, будучи світовим лідером у сфері видобутку нафти та володіючи потужною державною компанією Saudi Aramco, зазвичай інвестує у ті глобальні ринки, де може забезпечити стратегічний контроль або значний вплив. Україна з обсягом видобутку близько 2 млн тонн нафти та 18–20 млрд кубометрів газу на рік поки що не є пріоритетом для саудівських інвесторів, особливо з огляду на те, що сама Саудівська Аравія щодня видобуває приблизно 9-10 млн барелів нафти на добу.

У травні 2025 року Україна та Саудівська Аравія проведуть спільний бізнес-форум у сфері сільського господарства за участі представників ділових кіл обох країн. Очікується, що цей захід сприятиме розвитку двосторонніх контактів, активізації інвестиційної співпраці та пожвавленню торговельних відносин. Для української сторони це шанс не лише презентувати власні можливості, а й закласти фундамент для нових стратегічних партнерств у ключових секторах економіки.

Іноземні інвестиції в Україні: умови виходу на ринок

Загалом, механізм виходу іноземних інвесторів на український ринок має класичну структуру. На початковому етапі проводиться аналіз ринку та визначається оптимальна стратегія входу – пряма інвестиція, створення спільного підприємства, придбання активів, франчайзинг тощо. Наступний крок – юридичне оформлення бізнесу, що включає реєстрацію компанії в Україні, відкриття банківського рахунку, отримання необхідних ліцензій. Далі слідує налагодження взаємодії з державними органами: реєстрація платника податків у Державній податковій службі, укладення договорів оренди, найм персоналу тощо.

Доцільно розглянути приклад вже згаданого інвестиційного фонду SALIC. Компанія крок за кроком реалізовувала свою стратегію інвестування в сільськогосподарський сектор України – cпочатку було проведено ретельний аналіз ринку та оцінено перспективи співпраці. Далі були придбані частки в українських аграрних компаніях, що забезпечило доступ до місцевих активів, інфраструктури та земельного банку. На наступних етапах SALIC здійснила юридичне оформлення, отримала всі необхідні дозволи та розпочала повноцінну діяльність на українському ринку.

Проте не все так просто, як може здаватися з першого погляду. Зокрема, у питаннях ліцензування та регулювання експорту потенційний інвестор може зустріти перші перепони на своєму шляху. Наприклад, для видобувних компаній необхідно отримати спеціальні дозволи, що може бути тривалим та дороговартісним процесом. А в аграрному секторі Кабінет Міністрів України нещодавно запровадив ліцензування та квотування експорту низки сільськогосподарських продуктів на 2025 рік (постанова №1481 від 24 грудня 2024 року). Тобто експорт та імпорт певних видів агропродукції здійснюватимуться виключно за наявності ліцензій.

Додатковим негативним фактором залучення інвестицій у аграрний сектор є те, що процес отримання земельної ділянки часто зустрічає штучні перепони з боку місцевих органів влади, що де-факто є шантажем з метою отримання корупційної вигоди. Також підключення до інженерних мереж може коштувати десятки, якщо не сотні тисяч доларів за унікальними цінниками Обленерго. У таких випадках розглядається можливість розміщення виробництва на території існуючих індустріальних парків.

Окремим фактором ризику для інвесторів залишається війна. Вона зумовлює необхідність страхування інвестицій, що, як наслідок, додає фінансових витрат. Натомість ці ризики можуть відлякувати потенційних конкурентів, створюючи додаткові можливості для тих компаній, які готові діяти в умовах високої волатильності ринку.

Вплив експансивного розвитку великих агропромислових компаній на економіку України

Варто визнати, що зі зростанням впливу потужних агропромислових корпорацій, особливо іноземних, постає об’єктивне питання про реальну користь для місцевої економіки. Хоча такі компанії і забезпечують податкові надходження та створюють робочі місця, вони водночас витісняють мале та середнє фермерство, що обробляє від 10 до 5000 гектарів на господарство. Агропромислові корпорації також перебирають на себе увагу іноземних донорів. Наприклад, у 2024 році USAID виділило 140 мільйонів доларів США на розвиток аграрного сектору України, спрямовуючи більшу частину фінансування на модернізацію вагонного парку великих корпорацій, таких як “Кернел” та МХП.

Водночас відкриття ринку землі в Україні призвело до зростання вартості сільськогосподарських угідь. Станом на листопад 2024 року середня ціна за гектар становила 50 475 грн, досягнувши, за іронією війни, в Івано-Франківській області 171 432 грн, а в Київській — 107 964 грн. Насамперед це має сприятливий вплив на власників паїв, що отримують значні надходження від продажу або оренди своїх земельних ділянок.

Значущим елементом залишається і те, що іноземні інвестори, такі як SALIC, продовжують вкладати кошти в український аграрний сектор, зокрема в інфраструктуру зберігання врожаю. Важливо підкреслити, що грошові вливання спрямовані на співпрацю з існуючими агрохолдингами, а не на прямий викуп земель у дрібних фермерів. Крім того, SALIC, залишаючись в Україні навіть під час війни, сплачує значні податки, не вимагаючи державних дотацій (на відміну від деяких вітчизняних компаній). Тільки за 2024 рік саудівська компанія сплатила 1,6 млрд податків до бюджетів різних рівнів. Саудівський інвестор уже реалізує проєкти з розширення елеваторних комплексів і, звичайно, має потенціал для подальших капіталовкладень.

Окремим вагомим фактором для української економіки залишається сировинна спрямованість аграрного сектору та експорту України. З метою диверсифікації експорту доцільно інвестувати в переробку частини вирощеної продукції, що дозволило б постачати на міжнародні ринки не лише сировину, а й готову продукцію або напівфабрикати. Виробництво та експорт продукції з доданою вартістю – стратегічний пріоритет України. Компанії із КСА в аграрному секторі мають можливість інвестувати вагомі кошти у запуск таких переробних потужностей і державі необхідно взаємодіяти із саудівським приватним сектором, гарантуючи сприятливі умови для таких довгострокових інвестицій.

Конкурентні переваги України для іноземного бізнесу

Як уже згадувалося, одним із ключових факторів, що стимулюють приплив іноземних інвестицій, є низький рівень конкуренції на українському ринку — значною мірою через війну. Це створює можливості для компаній, готових ризикувати заради перспективних позицій у майбутньому. Наприклад, данська компанія Carlsberg у 2023–2024 роках інвестувала близько 2 млрд грн у розширення своєї присутності в Україні. Скориставшись низькою конкуренцією в сегменті слабоалкогольних напоїв, зокрема пива, Carlsberg не лише зміцнила свої позиції на внутрішньому ринку, а й розширила експорт у 18 країн. Водночас компанія активно використовує українську сировину, що щорічно приносить вітчизняним аграріям близько 1,4 млрд грн доходів.

Інші ж закордонні гравці, такі як Cement Roadstone Holding (далі – CRH), вбачають в Україні багатообіцяючий ринок збуту – компанія активно нарощує свої виробничі потужності, не чекаючи завершення активної фази війни. CRH придбала бетонні заводи Astor, а президент компанії Гійом Кавальє підкреслив, що ці підприємства відіграватимуть важливу роль у відбудові країни, що свідчить про довгострокові плани компанії в Україні. Таким чином, один із найбільших світових виробників цементу зміцнює свою присутність, роблячи ставку на післявоєнне відновлення.

Важливим чинником залучення інвестицій є також географічне розташування України. Близькість до Західної Європи, перспективи інтеграції в ЄС та потенційний доступ до європейських економічних механізмів відкривають нові можливості для бізнесу. До цього додається відносно дешева робоча сила та наявність значних природних ресурсів, що також є важливими перевагами для інвесторів.

Залучення іноземних інвестицій: практичні кроки

З точки зору державної політики, доцільно розглянути диференційований підхід до залучення інвесторів. Наприклад, створення системи податкових стимулів, прив’язаних до часу входу на ринок, могло б значно підвищити інтерес міжнародного бізнесу. Могло б це виглядати наступним чином:

Інвестори, які заходять в Україну під час війни, можуть отримати значні податкові пільги за умови вкладення визначених обсягів капіталу.
Ті, хто інвестує відразу після завершення воєнного стану, стикаються з менш вигідними, але все ще сприятливими умовами.
Інвестори, що відкладають рішення на рік після закінчення війни, отримують ще менш вигідні умови, з вищими податковими зобов’язаннями.

Такий підхід дозволить не лише залучити капітал у критичний період, а й зробить Україну дійсно конкурентоспроможною в боротьбі за міжнародних інвесторів, особливо з регіону Перської затоки. Варто пам’ятати, що арабські монархії вже інвестують у нестабільні регіони, такі як Північна та Східна Африка. Отже, за умови грамотної дипломатичної роботи та креативного підходу, Україна цілком може стати пріоритетним напрямком для їхніх інвестицій. Головне — не чекати, що капітал прийде сам собою, а активно працювати над залученням інвесторів, використовуючи комплексний підхід і переговорні механізми.

Для забезпечення конкурентоспроможності та розвитку здорового агропромислового сектору, Україні необхідно активно залучати іноземних інвесторів, де б не з’явилася така можливість. Саудівська Аравія, на відміну від ряду європейських країн, таких як Франція, Німеччина, Польща та Румунія, не є прямим конкурентом на ринку зернових чи загалом в сфері експорту продуктів сільського господарства, що створює додаткові можливості для взаємовигідної співпраці. Подальше залучення саудівського капіталу дозволило б знизити залежність від європейських портів, створивши більш гнучку логістичну систему для експорту на ринки Близького Сходу та Північної Африки та створити на території України ряд переробних підприємств в сфері харчової промисловості, що створювали б значну додану вартість.

Розумна зовнішньоекономічна політика та ефективні переговори можуть зробити співпрацю з Саудівською Аравією та арабськими монархіями Затоки загалом не просто джерелом інвестицій, а потужним каталізатором стійкого економічного зростання України.

Примітки

1. Посилання тут

No posts found!