25 квітня в Малі почався скоординований наступ ісламістського угруповання “Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін” (JNIM) та “Фронту визволення Азаваду” (FLA) проти збройних сил місцевої хунти та російських військовослужбовців з “Африканського корпусу”. Бойові дії високої інтенсивності та захоплення фактично усієї півночі Малі туарегами та ісламістами вказують на значну загрозу для місцевого режиму.
Для Москви ситуація уже зараз має негативні наслідки – після відступу “Африканського корпусу” стає важче проектувати образ Росії як надійного безпекового партнера.
Після перевороту військова хунта на чолі з генералом Ассімі Гоїтою, налагодивши тісні відносини з Москвою, вигнала миротворчі сили ООН та французький контингент, що боролися з ісламістами, і довірила цю роботу російським найманцям з ПВК “Вагнер” перебували у Малі принаймні з 2021 року.
“Вагнерівці” разом з військовослужбовцями хунти системно скоювали воєнні злочини проти цивільного населення, в тому числі масові страти та катування, убивши за різними оцінками від трьох до чотирьох тисяч осіб. Найбільш резонансним став випадок у містечку Моура у 2022 році, де стратили понад 500 мирних жителів.
Після невдалої спроби бунту та ліквідації Пригожина, структури ПВК “Вагнер” передали під прямий контроль Міністерства оборони РФ, яке інтегрувало частину найманців до новоствореного “Африканського корпусу”. В Малі зараз перебуває за різними оцінками від 1500 до 2000 російських військовослужбовців. “Африканський корпус” допомагає хунті утриматися при владі, навчає місцеву армію та частково контролює видобуток золота.
Золотодобувний сектор – найважливіша сфера економіки Малі, що формує 10% ВВП країни, 70-75% експорту (4-5 млрд доларів) та 20-25% доходів бюджету (1,2-1,4 млрд доларів). Видобуток складає приблизно 45-65 тонн на рік (2% світового виробництва), досліджені запаси – 800 тонн.
Військова хунта в Малі щомісяця сплачує “Африканському корпусу” понад 10 мільйонів доларів, більшу частину з них – саме від видобутку золота. Росія також стала бенефіціаром переписування хунтою Малі законодавства про видобуток корисних копалин, згідно з яким хунта отримала 30% частку в усіх гірничодобувних проектах та посилила оподаткування іноземних видобувних компаній, а подекуди націоналізувала їх активи.
Після цього російська компанія “Ядран” підписала угоду з хунтою Малі про будівництво золотопереробного заводу SOROMA-SA. Його планова потужність – 200 тонн на рік, а “Ядран” володітиме 38 % акцій підприємства. Це підприємство приноситиме росіянам щонайменше 200 мільйонів доларів на рік після введення в експлуатацію.
JNIM – ісламістське угруповання, пов’язане з “Аль-Каїдою”, що переважно діє в Малі та Буркіна-Фасо. Його створили у 2017 році як коаліцію між сахарським відділенням “Аль-Каїди в Ісламському Магрибі” (AQIM) та іншими ісламістськими збройними угрупованнями — “Ансар Дін”, “Аль-Мурабітун” і “Катіба Масіна”. Приблизна чисельність угруповання – 5000-6000 осіб. Як і інші ісламістські організації, JNIM прагне замінити світську владу консервативною інтерпретацією шаріату.
“Фронт визволення Азаваду” (FLA) – збройне угруповання, що домагається створення незалежної держави туарегів – Азаваду. Туареги – етнічна група, яка населяє регіон Сахари, в тому числі північ Малі. У 2015 році туареги уклали мирну угоду з урядом Малі, але наприкінці 2022 року вийшли з неї, відновивши бойові дії. Приблизна чисельність угруповання – 3000 осіб.
Раніше JNIM та FLA протистояли одне одному. Зокрема, у 2019-2020 роках повідомлялося про зіткнення між ними за контроль над північними регіонами. Однак у липні 2024 року FLA спільно з JNIM влаштували масштабну засідку на військовий конвой ПВК “Вагнер” у районі Тінзауатену. Тоді російські найманці втратили за різними оцінками від 57 до 84 осіб убитими. Після цієї поразки хунта Малі розірвала дипломатичні відносини з Україною, звинувативши Київ у підтримці туарегів.
Цього ж разу JNIM та FLA разом здійснили масштабний наступ проти сил хунти та її російських союзників. Обидві сторони підтвердили співпрацю та координацію. FLA погодилася на державне управління за законами шаріату, але за умов м’якого застосування цих законів, зокрема відсутність публічних страт, побиття батогами чи камінням та відрубування рук, чого вже переважно не спостерігається в районах, контрольованих JNIM.
JNIM протягом останніх років дистанціювалася від “Аль-Каїди”, щоб поліпшити свій імідж. Угруповання також перейшло до доволі поміркованої риторики, відмовляючись принаймні у публічних заявах від ісламістського транснаціонального характеру.
Зокрема, після початку наступу JNIM, опублікувала заяву, в якій закликала “всіх патріотів Малі” об’єднатися в єдиний фронт проти “терористичної диктатури”, що зараз править у Малі. Угруповання також виступило із вимогою “мирної передачі” влади, щоб запобігти кровопролиттю.
Таким чином JNIM намагається змінити свій образ радикальних ісламістів на імідж борців проти хунти, аби здобути суспільну підтримку та уникнути стигматизації з боку інших держав регіону. Для угруповання також є важливим здобуття переваги над своїми сусідами-супротивниками з “Ісламської держави – провінції Сахель” (ISSP).
Через два дні після перших ударів JNIM та FLA, 27 квітня сили ISSP також почали обмежені наступальні дії. Приблизна чисельність угруповання – 2000-3000 осіб. ISSP також опублікувала в соціальних мережах розлогу статтю, в якій розкритикувала JNIM за союз із FLA, ігнорування ісламського права та “загравання” з міжнародною спільнотою, а FLA – за прагнення до автономії та секуляризму.
З огляду на те, що в 2022-2023 роках JNIM об’єднувалася з туарегами, щоб зупинити наступ ISSP у регіоні Менака, та на загальну ворожість між цими фракціями ісламістів, місцеве угруповання “Ісламської держави” очікувано проводить лише локальні операції для покращення своїх позицій.
25 квітня масштабні зіткнення відбулися в містах Гао та Кідаль на півночі країни, а також у Севаре та Мопті в центральній частині Малі. Ісламісти завдали ударів в районі військової бази Каті поблизу столиці Бамако на півдні країни, а також в межах самої столиці та аеропорту “Модібо Кейта”.
Уже в перший день активних боїв у своїй резиденції в місті Каті загинув міністр оборони військової хунти Садіо Камара. Це завдало серйозного удару по системі управління ЗС Малі: він був ключовою фігурою в хунті та головним архітектором зближення Малі та Росії, розглядався як можливий майбутній очільник країни. Садіо Камара проходив військовий вишкіл в Росії, хоча і не завершив його через переворот на батьківщині. За інформацією агенції France-Presse, під час нападу на Каті були поранені керівник малійської розвідки генерал Модібо Коне і начальник генштабу генерал Умара Діарра.
Протягом 25-27 квітня лідер хунти генерал Ассімі Ґоїта не з’являвся на публіці та не робив жодних заяв. За даними джерела BBC в силових структурах Малі, в суботу його евакуювали на базу спецназу біля Бамако.
Після інтенсивних боїв “Африканський корпус” та ЗС Малі залишили базу в місті Кідаль на північному сході країни в рамках домовленостей із угрупованнями FLA та JNIM. Росіянам дозволили вийти разом із військовою технікою. Переговори відбулися за посередництва Алжиру.
Кідаль – стратегічно та символічно важливе місто, яке було оплотом туарегів до кінця 2023 року, коли його захопили ЗС Малі та російські найманці. Тепер через понад два роки місто знову в руках “Фронту визволення Азаваду”.
27 квітня сили “Африканського корпусу” та ЗС Малі залишили іншу велику військову базу в населеному пункті Тессіт на півночі країни. Ісламісти та туареги теж надали їм гарантії безпечного відходу. Також туареги захопили селище Бер біля ключового міста регіону Тімбукту.
Речники JNIM заявили про “політику заохочення всіх, хто прагне нейтралітету”, закликали військовослужбовців хунти здаватися, та запевнили, що хочуть побудувати “збалансовані та ефективні майбутні відносини” з Росією. Ця стратегія перегукується з підходом “Хаят Тахрір аш-Шам” під час падіння режиму Башара аль-Асада в Сирії.
27 квітня сили ISSP захопили містечко Лабезанга, завдавши втрат ЗС Малі та “Африканському корпусу” при їхньому відході. Тут переговорів схоже не було. Також ISSP здійснювали не надто успішні наступальні дії на військову базу біля Менаки та на саме місто, з якого їх було вибито.
Тільки 28 квітня президент Малі вперше з початку наступу виступив на телебаченні, заявивши про готовність країни продовжувати воєнні операції до повного знищення бойовиків. Після звернення, Ассімі Ґоїта зустрівся з російським послом та представниками російської армії.
Місто Тессаліт теж захопили туареги та ісламісти в перші дні наступу. Російська база поруч кілька днів перебувала в оточенні. 30 квітня з’явилися повідомлення про те, що ЗС Малі та “Африканський корпус” теж залишили базу в рамках домовленостей з туарегами та JNIM. Це також стратегічно важливий форпост на півночі країни.
Хунта та її підрозділи оговталися після дезорієнтації та управлінського хаосу перших днів оборони. Тривають незначні бої в північних і центральних регіонах Малі. “Африканський корпус” та малійські військові активно застосовують авіацію та ударні БПЛА, в тому числі Bayraktar. Саме ці повітряні удари є основним козирем російських найманців.
Туареги та ісламісти після наступів перших днів перейшли до застосування тактики облоги оточених міст та військових баз. Обидва угруповання активно використовують FPV-дрони, мобільні групи на пікапах та мотоциклах, легку бронетехніку та міномети. Мобільні групи активно маневрують та перерізають логістику, обстрілюють мінометами із пікапів військові бази та швидко відкочуються назад у пустелю.
ЗС Малі та “Африканський корпус” зазнали втрат у бронетехніці та живій силі. Шість російських найманців загинули внаслідок збиття гелікоптера поблизу міста Гао. Загальна кількість загиблих росіян сягає кількох десятків. ЗС Малі втратили кілька сотень військовослужбовців. Водночас ісламісти та туареги теж зазнали значних втрат – за різними оцінками від 600 до 1200 загиблими.
В полон потрапили сотні військовослужбовців ЗС Малі, щонайменше частину з яких туареги та ісламісти відпустили. Десятки таких відео в соцмережах сприяють публічному позиціонуванню JNIM та FLA і спонукають солдатів хунти складати зброю.
Якщо хунта тривалий час буде не здатна забезпечити виконання державних функцій в північних та центральних регіонах країни, то їх жителі стануть активніше долучатися до збройних угруповань. Завдяки контролю над багатьма кустарними копальнями золота, ісламісти та туареги пропонують вагомі за мірками регіону “зарплати”. Обсяг неконтрольованого кустарного видобутку золота в Малі може становити до 30 тонн на рік. Це щонайменше кількасот мільйонів доларів щороку.
Найважливішим для хунти та “Африканського корпусу” зараз є утримання поясу військових баз біля Тімбукту, Гао, Ансонго, Менаки, аби локалізувати бойові дії в центрі країни, та утримати під своїм контролем густонаселений південь та столицю Бамако.
JNIM вже оголошували блокаду Бамако, їх мобільні групи присутні навколо міста та часто блокують вантажі, що прямують до нього. Першого травня “Африканському корпусу” вдалося провести конвой із кількох сотень бензовозів в столицю під захистом вертольотів. Проте логістика залишається серйозною проблемою для сил хунти.
Протягом перших днів травня ЗС Малі та російські найманці здійснили локальні контратаки. Зокрема після активних авіаударів змогли відновити контроль над містом та базою Бурем, над базою Хомборі та відновили позиції навколо містечка Гурма-Рарус. Також “Африканський корпус” відбив у ISSP містечко Лабезанга. Невідомою поки залишається доля селища Бер та позицій навколо Інтахаки, багатими на золото.
ООН та регіональні міжнародні організації засудили акти насильства та висловили солідарність Малі. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав до “скоординованої міжнародної підтримки для протидії зростаючій загрозі тероризму в регіоні Сахелю”. ECOWAS опублікувало заяву, в якій закликало “усі держави, силові структури, регіональні механізми та населення Західної Африки об’єднатися та мобілізуватися для скоординованих дій”.
Бюро у справах Африки Державного департаменту США теж засудило атаки. Упродовж останніх місяців хунта Малі обговорювала із США угоду, що дозволила б останнім відновити розвідувальні польоти над Сахелем. Вашингтон загалом рухався до нормалізації відносин з хунтами регіону. Верховна представниця ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас заявила, що “союз підтверджує рішучість у боротьбі з тероризмом і відданість миру, безпеці та стабільності в Малі та в усьому Сахелі”.
Дестабілізація ситуації в Малі становить безпекову загрозу для всіх вищезазначених сторін. Протягом останніх років діяльність JNIM поширилася на Сенегал, Гвінею, Кот-д’Івуар, Гану, Того, Бенін та Нігерію. Країни Західної Африки остерігаються зростання активності ісламістських організацій на своїх територіях, економічних та гуманітарних проблем, ЄС – нового напливу мігрантів в Європу.
Союзники Малі по Конфедерації держав Сахелю (AES), в яких теж правлять військові хунти, які взаємодіють з Росією, поки не надали жодної підтримки. Ібрагім Траоре, лідер хунти в Буркіна-Фасо, лише заявив, що напади “підтримуються ворогами визвольної боротьби Сахеля”.
У випадку поразки хунти в Малі та захоплення півдня країни та столиці Бамако, ісламісти доволі швидко розширять свою активність в Буркіна-Фасо та Нігері. В першій хунта вже зараз контролює лише половину країни, тому посилення радикальних угруповань теж може доволі швидко призвести до колапсу держави.
Ісламісти та туареги захопили та поки утримують щонайменше три вагомих міста та стільки ж військових баз поруч із ними. Військовослужбовці хунти та їхні російські союзники практично повністю втратили північ країни.
Повернення Тессаліта дозволило туарегам перерізати сухопутні шляхи між Малі та Алжиром. Це ускладнює Кремлю логістику у всій Африці. Саме в аеропортах Алжиру приземляються російські літаки для доставки озброєння та оснащення на континенті та для вивозу коштовних ресурсів – золота, алмазів, тощо. Кількість таких рейсів сягає півтора-двох десятків на місяць. Тому ж в цій країні перебуває значна кількість офіцерів ГУ ГШ (ГРУ) та постійно прибувають великі делегації з Москви.
До та з Алжиру ці вантажі рухалися саме через Малі. Наступ ПВК “Вагнер” на Тінзауатен в 2024 році мав на меті встановлення контролю над шляхами до кордону з Алжирем. Зараз же цей шлях перекритий. Як наслідок, постраждає постачання “Африканського корпусу” в Малі, Буркіна-Фасо, Нігері, та ЦАР – державах без доступу до моря. А в цих країнах перебуває від 4 до 5 тисяч російських найманців.
“Африканський корпус” переважно закрився на військових базах вздовж річки Нігер та завдає авіаційних ударів по супротивниках. Також здійснює незначні розвідувальні та контрнаступальні операції. В таких умовах здобути вирішальну перемогу на просторах пустельної країни завбільшки як дві України буде доволі складно.
Інші країни Африки також побачили слабкість “Африканського корпусу”. Після розгрому в Тінзауатені в 2024 році – тепер відступ із цілої низки військових баз в 2026 році. Російські найманці потрохи втрачають образ стабілізуючої сили на континенті.
“Африканському корпусу” поки вдалося втримати режим від колапсу. Це фактично єдина пропозиція, яку ще здатна забезпечувати країнам Африки Росія – утримання місцевих диктатур на плаву в обмін на доступ до природних ресурсів. Однак “Африканський корпус” не зміг вирішити проблему ісламістського тероризму та стабілізувати ситуацію в Сахелі. Або й не хотів її вирішувати – адже тоді місцеві хунти не потребували б послуг російських найманців.
Росія не змогла запропонувати програми економічної співпраці, в рамках яких вдалося б замінити Францію та західні компанії. Навіть у відносно стабільнішому Нігері, який за сприяння Москви витіснив із свого ринку французьку Orano, не вдалося зберегти видобуток урану та сформувати альтернативну експортну інфраструктуру.
Якщо Україна прагне скористатися подіями в Малі для витіснення звідти “Африканського корпусу” та Росії загалом, необхідно активізувати комунікацію із іншими гравцями – Туреччиною, яка співпрацює з хунтами Сахелю в оборонній сфері, Францією, яка прагне повернення в регіон, та державами ECOWAS, що бажають відновлення економічної інтеграції та нейтралізації ісламістських угруповань.
Хунти Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру не є дипломатично ізольованими, зберігають комунікацією з державами-сусідами та колишньою метрополією – Парижем, попри вихід з ECOWAS, вигнання французького контингенту та націоналізацію активів іноземних компаній. Якщо невдоволення допомогою Росії водночас наштовхнеться на пропозицію перезавантаження відносин з боку цих держав – хунти можуть шукати про альтернативи.
В такому випадку постане питання про заміну гаранта безпеки. Ним може стати якраз таки ECOWAS, члени якого в лютому 2026 року домовилися про створення регіональних сил швидкого реагування для боротьби з ісламістами. План передбачає формування першого підрозділу чисельністю дві тисячі військовослужбовців до кінця року.
Паралельно Україні варто продовжувати продуктивну співпрацю з туарегами, які завдають втрат “Африканському корпусу”. Чим більше FPV-дронів знайдуть свого росіянина в Малі, тим краще. У випадку ж поразки хунти та відокремлення Азаваду, Україні слід бути готовою до розширення політичної, економічної та безпекової співпраці з стратегічно важливим регіоном.
© 2026 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
