Точна дата запуску серійного виробництва невідома, однак це відбулося у першій половині 2022 року. САУ “Богдана” була прийнята на озброєння СОУ за спрощеною процедурою — це означає, що частина випробувань, які на початок року вторгнення РФ ще не були проведені, вірогідно, були пропущені, аби суттєво скоротити витрати часу. Проблема закупівлі снарядів, враховуючи західні поставки, також зникла, проте невирішеним залишалось питання шасі для САУ — АвтоКрАЗ не міг забезпечити КЗВВ шасі, крім того саме шасі КрАЗ-63221, використане у першому зразку 2С22, викликало критику як недостатньо надійне.

Тимчасовим рішенням стало використання наявних шасі МАЗ-6317, тієї ж колісної формули 6х6, однак це, з того очевидного факту, що МАЗ — білоруське підприємство, не було вирішенням проблеми навіть у середньостроковій перспективі, скоріше компромісом, продиктованим потребою запустити серію без затримок. Згодом САУ отримала своє теперішнє шасі Tatra T815-7, повнопривідне шасі високої прохідності з колісною формулою 8×8, яке добре зарекомендувало себе у збройних силах завдяки надійності.

Хоча ключовою ланкою у виробництві 2С22 виступає КЗВВ, у процес залучені й інші вітчизняні та закордонні підприємства. Інформація про деталі відсутня у вільному доступі, проте у квітні 2025 року директор Агенції оборонних закупівель А. Жумаділов зазначив, що 85% комплектуючих для системи виготовляються в Україні, і до кінця поточного року показник має зрости до 95%, до того ж відомо, що один із найскладніших елементів гармати — ствол — виробляється в Україні на КЗВВ.

Незважаючи на це, залишаються критичні залежності. Найбільш очевидною є залежність від імпортного шасі Tatra, вже стало вузьким місцем при виробництві, і подальше нарощування неможливе у разі, якщо не буде гарантовано розширених стабільних подальших поставок або не буде розроблено вітчизняну альтернативу. Вантажівки Tatra T815-7 8×8, які використовувалися для виробництва останніх бачених екземплярів САУ, були отримане зі складів Міноборони — саме шасі зняте з виробництва у 2025 році, і у подальшому вітчизняна промисловість буде змушена перейти на Tatra Phoenix 8×8. І хоча технічно це не має стати суттєвою складністю, оскільки сама артилерійська установка передбачає встановлення на різні шасі, залишається відкритим питання щодо темпів та обсягів виготовлення, а отже і поставок цих вантажівок.

Варіант розробки також власного шасі в теорії є більш бажаним, адже дозволяє збільшити степінь локалізації та, вірогідно, зменшити вартість, однак на практиці складнішим варіантом для реалізації, оскільки доля АвтоКрАЗу залишається невизначеною, попри той факт, що у травні 2024 року ВРУ наклала до кінця воєнного стану та ще на 2 роки після його завершення мораторій на банкрутства підприємств стратегічної інфраструктури, до яких належить і АвтоКрАЗ. Про діяльність підприємства під час війни нічого не відомо.

Навіть так, АвтоКрАЗ акумулював боргу на загальну суму понад 12 млрд. гривень, і маловірогідно, що його майбутнє, за умови відсутності реструктуризації боргу, буде хорошим. Завод може стати постачальником (або одним із них) шасі для системи 2С22, а саме — КрАЗ-63221, у випадку якщо йому буде гарантована певна фінансова стабільність за рахунок державного замовлення. Хоча дане шасі зазнало критики, в умовах повномасштабної війни його використання дозволило б як зменшити вартість системи, так і спростити виробництво САУ, що у підсумку дозволило б СОУ отримати більшу кількість артилерії. Попри факт обмежених ресурсів, враховуючи вкрай обширні потреби, державі доречно використовувати як іноземне шасі, так і власне — подібний підхід дозволяє мінімізувати ризики, особливо якщо згадати про обстріли українських підприємств за час війни.