Що ж стосується безпосередніх відносин України та ЄС, з отриманням статусу кандидата на вступ 23 червня 2022 року, Україна продовжує свої зусилля щодо наближення законодавства до acquis communautaire. Зокрема у звіті Європейської Комісії за 2024 рік про прогрес України на шляху до членства в ЄС визнається хороший рівень підготовки в енергетичному секторі та прогрес у його реформуванні. Однак, у ньому також вказується на необхідність подальших заходів для підтримки енергетичного переходу та забезпечення повного узгодження з енергетичним та екологічним законодавством ЄС. Мова йде про прийняття законодавчої та нормативно-правової бази для інвестицій у ВДЕ, врегулювання проблеми заборгованості перед виробниками, прийняття та імплементацію заходів з інтеграції ринку електроенергії,а подальше посилення незалежності енергетичного регулятора⁷. Річний звіт Енергетичного Співтовариства за 2024 рік також підкреслив досягнення України в імплементації acquis communautaire, проте, у ньому наголошується на необхідності прискорення реформ енергетичного ринку, узгодження національної СТВ зі стандартами ЄС та посилення політики енергетичної безпеки⁸

Енергетична система України, яка до війни значною мірою залежала від централізованого викопного палива, зараз переживає трансформацію, оскільки внаслідок окупації та масованих атак на енергетичну інфраструктуру з боку Росії було втрачено за різними оцінками 45-55% генеруючих потужностей, які до 2022 року складали 56 ГВт. Це змусило країну швидко адаптуватися й зосередитися на децентралізації енергетичної системи та зеленій енергетиці. Окрім того окупація переважної більшості (60-80%) українських вугільних та значної частини (20-40%) газових родовищ лише посилює мотивацію України перейти до масштабного розвитку відновлюваних джерел енергії. 

На початок 2022 року, потужність сектору відновлюваної енергетики України досягла 9,7 ГВт, з яких ~6-6,3 ГВт припадало на сонячні електростанції, ~1,7-2 ГВт на вітрові електростанції, ~1,2-1,3 ГВт на сонячні установки для приватних домогосподарств (дСЕС) та ~ 0,2 ГВт на електроенергію із біомаси. За час широкомасштабної війни в Україні втрачено ~1,2-1,5 ГВт  вітроенергетичних потужностей та ~1,2-1,3 ГВт сонячних потужностей, більшість перебуває на окупованих територіях.

Враховуючи що 80% ТЕС і ТЕЦ більше не працюють через окупацію, пошкодження або знищення, у 2023 році вітрова та сонячна енергія становила близько 10% виробництва електроенергії в Україні, що у поєднанні з ГЕС склало приблизно 20% чистої енергії. Крім того, понад 50% електроенергії виробляється на АЕС, що також вважається низьковуглецевим джерелом енергії⁹. Протягом 2022-2023 років в Україні було введено понад 650 МВт нових потужностей відновлюваної енергетики. У 2024 році до загальної енергосистеми України було додано 20,6 МВт нових вітроенергетичних та 800-850 МВт сонячноенергетичних потужностей. Зараз потужності відновлюваної енергетики в Україні складають приблизно 8-9 ГВт.

Україна декларує ціль збільшити частку відновлюваних джерел енергії у своєму енергетичному балансі, щоб досягти вуглецевої нейтральності в енергетичному секторі до середини століття. Такі наміри відповідають Європейському зеленому курсу, а також ґрунтуються на суттєвому потенціалу відновлюваної енергії, який за оцінками Енергетичного Співтовариства становить 57 ГВт для сонячної енергії та 290 ГВт для вітрової¹⁰

Національний енергетичний та кліматичний план, а також Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року передбачають, що до 2030 року щонайменше 27% енергоспоживання має бути отримано з відновлюваних джерел. Згідно з цими планами, загальний об’єм виробництва електричної енергії з ВДЕ збільшиться до 43894 ГВт•год у 2030 році, з них 7,2 ГВт сонячних електростанцій, 5 ГВт активних споживачів, 6,2 ГВт вітрової генерації, 1 ГВт офшорної генерації, 0,9 ГВт біогенерації. 

В Україні сформувалася розвинена система підприємств у сфері відновлюваної енергетики — від інжинірингових компаній, що спеціалізуються на проєктуванні та будівництві ВДЕ-об’єктів, до професійних операторів, які забезпечують їхню ефективну експлуатацію. Серед ключових компаній, що працюють у секторі ВДЕ, виділяються ДТЕК ВДЕ, Capital Group, Вітряні парки України, Notus Energy, ТОВ «Френдлі Віндтехнолоджі», ETG, SunCapital, Eco optima, Clean Energy, Elementum Energy, заснована американським фондом VR, норвезька Scatec, китайська CNBM, турецька Onur Group та інші. 

Відповідно співпраця у сфері зелених технологій та відновлюваних джерел енергії в майбутньому може відігравати провідну роль. Зокрема, водень розглядається ЄС як критично важливий компонент для досягнення нульових викидів, і у своїй Європейській водневій стратегії він визнав Україну пріоритетним партнером у розвитку чистого водню завдяки її природним ресурсам та інфраструктурі. REPowerEU також передбачає розвиток трьох водневих коридорів, серед яких один проходитиме через Україну. 

У 2023 році було підписано Меморандум про взаєморозуміння між ЄС та Україною, спрямований на гармонізацію процедур імпорту та створення передбачуваної інвестиційної структури для біометану, водню та синтетичних газів. Крім того, у лютому 2025 року Україна почала експортувати біометан до ЄС через свою газотранспортну систему, однак залишаються необхідними подальші регуляторні заходи для налагодження торгівлі. 

Окремим напрямом відносин стала також синхронізація європейської континентальної мережі з Україною та Молдовою в березні 2022 року і подальші зусилля щодо посилення взаємоповʼязаності та спроможностей передачі електроенергії. Синхронізація відкрила шлях для імпортно-експортних операцій у торгівлі електроенергією між Україною та ЄС, зміцнюючи енергетичну безпеку та комерційні зв’язки. Однак, наразі ці заходи більшою мірою спрямовані на посилення стійкості української електромережі, але в майбутньому може йтися про експорт електроенергії до ЄС, особливо за умови запровадження більшої частки відновлюваних джерел енергії, для яких взаємоповʼязаність мереж є необхідною для ефективного використання. 

ЄС також надає фінансову та технічну підтримку для забезпечення та відновлення української енергосистеми. Протягом останніх трьох років ЄС надав допомогу у розмірі понад 2 мільярди євро в основному через Фонд енергетичної підтримки України, Союзний механізм цивільного захисту, а також гуманітарну допомогу та надходження від заморожених російських активів¹¹

З 1 січня 2025 року Україна припинила транзит російського газу. Це не мало значного впливу на ринок ЄС, ціни зросли несуттєво, зважаючи на попередні зусилля щодо скорочення залежності від російських енергоресурсів, інвестиції в низьковуглецеві джерела та плани досягти повної незалежності від усіх видів російського палива до 2027 року в рамках REPowerEU.

Однак, завдяки розгалуженій енергетичній інфраструктурі Україна залишається ключовим гравцем у європейській енергетичній безпеці. У той час як її роль держави-транзитера газу зменшилася, інтеграція України в енергетичний ринок ЄС швидко просувається. 

Україна володіє третіми за величиною підземними сховищами газу у світі із загальною активною місткістю понад 30 млрд кубометрів, що становить 29% загальної в ЄС, які можуть використовуватися для зберігання норвезького газу чи ЗПГ, який імпортується ЄС¹². Крім того, українські трубопроводи можуть бути використані для транзиту азербайджанського газу або власного біометану чи інших видів палива до ЄС.