Вибори президента Польщі показали, що зростання євроскептичних правопопулістичних тенденцій на теренах Східної Європи – не примарна загроза, а тенденція, яка відчутно формує українську зовнішньополітичну реальність. Новий електоральний цикл у Польщі та майбутні парламентські вибори в Угорщині піднімають питання: як будувати сусідські відносини, коли хвиля одностайної підтримки України у боротьбі з агресією поволі спадає і на перший план виходять внутрішньополітичні інтереси.
Як змінюється політичний ландшафт в українських сусідів – дізнавайтеся в нашому новому матеріалі.
Перемога очільника Інституту національної пам’яті Кароля Навроцького на президентських виборах одразу ж породила перестороги щодо європейського майбутнього Польщі та подальшої підтримки України. Утім погляди Навроцького аж ніяк не можна назвати антиєвропейськими – дотепер його риторика не ставила під сумнів доцільність європейського об’єднання як такого, але піддавала критиці ініціативи з глибшої делегації національного суверенітету, як-от питання міграції та Green Deal. Що ж стосується України – він є жорстким критиком російського імперіалізму та підтримує Україну у боротьбі з агресією. Тим не менш Навроцький зберігає скептицизм щодо вступу України до ЄС і НАТО, а все через два камені спотикання – неврегулюване питання з експортом української агропродукції та історичні суперечності щодо Волинської трагедії, які використовуються для мобілізації ультраправого електорату на фоні росту підтримки Конфедерації.
Історія взаємин українців та поляків у ХХ ст. має чимало суперечностей та не раз ставала предметом перепалок між політичними діячами з обох сторін. Свого часу Анджей Дуда називав лідерів ОУН-УПА «злочинцями та геноцидниками». З нашого ж боку Верховна Рада у липні 2025 ухвалила закон щодо визнання депортацією примусове переселення українців з Польщі у 1944-1951 роках (наразі закон очікує підпису Президента). Однак за останні кілька місяців відбувся рух у напрямку залагодження історичних суперечностей з обох боків. Так, у грудні 2024 було опубліковано друге польсько-українське комюніке про «спільну інтерпретацію важких і кривавих сторінок історії взаємостосунків між поляками та українцями у ХХ столітті». Однак двоє українських істориків невдовзі відкликали свої підписи через упередженість викладених у документів позицій на користь Польщі. У квітні 2025 розпочалася ексгумація тіл жертв Волинської трагедії на Тернопільщині. Показовою є заява майбутнього президента Польща в день вшанування пам’яті жертв геноциду в Хелмі. Навроцький закликав до повномасштабних ексгумацій на Волині і наголосив, що «вони [поляки] не закликають до помсти: вони закликають до хреста, вони закликають до могили, вони закликають до пам’яті». Тим часом українське МЗС заявило про започаткування Форуму істориків України, Литви та Польщі. З огляду на сказане вище можна обережно стверджувати про формування сприятливих обставин для залагодження історичних суперечок з поляками. Однак для того, щоб остаточно вирішити це питання та не допустити його впливу на критичних для нас відносин із партнерами, потрібно вести кропітку роботу на рівні профільних консультацій та уникати переливання історичного символізму в словесні перепалки на найвищому рівні.
Антиукраїнська риторика Орбана нещодавно поповнилася відвертими сумнівами щодо нашої державності. За словами угорського прем’єра, після припинення вогню необхідно буде перевизначити кордони України, імовірно натякаючи на Закарпаття. Масла у вогонь підлила також історія з угорськими агентами на Закарпатті, що передавали угорській розвідці інформацію про настрої населення та боєздатність Сил оборони в регіоні.
На фоні корупційних скандалів у Фідес зростає популярність новоствореної партії TISZA та її лідера Петера Мадяра – колишнього соратника Орбана. Рух починався як альтернатива для колишнього електорату Фідеса – правоцентристського консервативного виборця, однак зараз набув більш парасолькового характеру – хоча представники TISZA безпосередньо не підтримали прайд у Будапешті, Мадяр у стриманій манері висловив підтримку протестувальникам, опублікувавши такий текст на своїй сторінці: “Ми разом з кожним угорцем будуємо країну, де не має значення, з якої родини ти походиш і кого ти кохаєш. Я закликаю нашу поліцію захищати кожного угорського громадянина від свавілля занепалого уряду. 288 днів”.
За різними опитування наразі підтримка партії складає від 40% до 52%, за більшістю рейтингів TISZA займає першу позицію. Хоча до парламентських виборів у квітні 2026р. електоральні тренди можуть коливатися, зараз TISZA є політичною силою, позицію якої доцільно враховувати для вибудовування стратегії взаємодії в разі їх перемоги.
У програмі партії наголошується на боротьбі з корупцією та відновленні фінансування з ЄС, зокрема збереження європейських та національних субсидій для підтримки аграрного сектору. Особливу увагу програма звертає на підтримці малого та середнього бізнесу та сімейних і дрібних фермерських господарств. Можна передбачити, що експорт української агропродукції створить проблеми для саме цього економічного прошарку, який TISZA покликана захищати. Що у свою чергу може стати джерелом суперечностей щодо європейського майбутнього України.
Що стосується безпосереднього ставлення до України, тут картина виглядає дещо сприятливіше, ніж у випадку з Фідесом, але немає підстав зараховувати “Тису” в безапеляційні лобісти України. Лідер партії Мадяр після обстрілу Охматдиту влітку 2024р. відвідав Київ та поклав квіти до меморіалу жертв російської агресії. Мадяр відкрито засудив невибіркові атаки на цивільні об’єкти. Крім того, у квітні 2025р. онлайн-опитування партії показало, що 58% підтримують членство України в ЄС. Однак нещодавно Мадяр прямо заявив, що не підтримує прискореного вступу України до ЄС. І справа тут ні в чому іншому, як захисті інтересів угорців.
У 2023 на парламентських виборах перемогла партія Smer. Її представник прем’єр Фіцо відомий своєю антиукраїнською риторикою і закликами до нехтування територіальною цілісністю України. Такі наративи транслюють також інші члени партії – віцепрезидент Smer Ерік Каліняк висловився, що не бачить проблеми в окупації України, мовляв, тоді би Словаччина мала на своїх кордонах більш надійного партнера.
Антиєвропейська риторика правлячої партії спровокувала ряд протестів у кількох містах на підтримку європейського курсу. Це відбулося на фоні падіння рейтингу Smer та окремо Фіцо, як засвідчило опитування восени 2024р. Так, рейтинг партії поступився проєвропейському ліберальному опозиційному руху «Прогресивна Словаччина», а підтримка прем’єра впала з 45% до 32% за півроку.
В умовах євроскептицизму правлячої партії та залежністю країни від російських енергоресурсів необачно сподіватися на зміну риторики на користь підтримки України найближчим часом. Однак важелем впливу може стати прагматична вигода від співпраці у сфері оборони: нещодавно Україна отримала додаткові три 155-міліметрові гаубиці Zuzanna 2 вироблені словацькою компанією Konstrukta Defense за спільного фінансування Данії, Норвегії та Німеччини. Маючи цінник трохи більше 5 мільйонів євро за систему, така співпраця є потужним стимулом для оборонного сектору Словаччини.
На теренах Центральної Європи новий електоральний цикл обіцяє новий виток євроскептицизму. Так, уже кілька років партія ANO на чолі з Андреєм Бабішем має відчутну перевагу над владним проєвропейським блоком Spolu (30-35% проти 19-22%). Так само молодші партнери по можливій новій коаліції – ультраправа партія SPD переважно випереджає в опитуваннях ліберальну партію STAN із чинної урядової коаліції (11-16% проти 10-13%). Як і слід очікувати від риторики в стилі MAGA, ANO планує зменшити військову та гуманітарну допомогу Україні, про що попереджає президент Петр Павел. Першою удар відчує чеська ініціатива з закупівлі артснарядів для України. Дещо схоже на слогани Fidesz, ANO притримується псевдопацифістської лінії. Тим не менш Бабіш заперечує закиди в симпатіях до Росії і нагадує, що підтримав територіальну цілісність України під час свого візиту в 2021 році.
Спільною проблеми України у відносинах зі східноєвропейськими сусідами є конкуренція з боку української агропродукції. Перші дзвіночки того, що це стане довгостроковою проблемою, з’явилися у вересні 2023р., коли Єврокомісія вирішила не продовжувати заборону на імпорт деяких категорій української агропродукції. У відповідь на це Польща, Словаччина та Угорщина ввели цю заборону на національному рівні, дозволяючи лише транзит.
У червні 2025р. Україна та ЄС домовились про нову торговельну угоду, що має замінити режим безмитної торгівлі, встановлений у червні 2022р. Ці домовленості передбачають квоти для безмитного ввезення певних категорій агропродукції. Однак 5 східноєвропейських держав – Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія та Болгарія висловили занепокоєння щодо здатності нових умов захистити європейського агровиробника. Угорщина та Польща заявили про готовність продовжити односторонні заборони.
Основні претензії до української продукції полягають в нечесній конкуренції: через більшу родючість грунтів та меншої вартості праці вона є дешевшою порівняно з аналогічною на теренах цих країн, через що місцеві переробники надають їй перевагу. Зокрема, представники польської олійної промисловості виступають за скасування заборони на імпорт ріпака з України. Ситуація ускладнюється прогнозованим дефіцитом ріпаку на внутрішньому ринку цього сезону. Іншим аргументом противників українського імпорту є невідповідність умов виробництва європейським стандартам як у випадку застосування пестицидів для вирощування зернових культур, так і порушення умов зберігання м’яса птиці, що ставало причиною отруєнь. Це стало предметом червневих домовленостей: узгоджено, що до 2028р. ці стандарти мають гармонізувати. Так чи інакше, урегулювання ринкових нерівностей є серйозною практичною перешкодою навіть для Польщі, що на світоглядному рівні вітає доєднання України для європейської спільноти. Однак потенційні електоральні наслідки від ігнорування цієї проблеми переважують ціннісну орієнтацію.
За рідкісними винятками, риторика ходить слідом за прагматизмом. Історичні та символічні непорозуміння займуть другий план, якщо Україна зможе запропонувати своїм сусідам перспективи співпраці, які розвиватимуть економіку всіх сторін та створять робочі місця по обидва боки кордону. У випадку Польщі, Словаччини та Угорщини ще є достатньо невикористаних можливостей для співробітництва.
У випадку із Польщею та Словаччиною — це створення спільних підприємств з виробництва та ремонту військової техніки та ліній для виробництва боєприпасів. Зокрема, взаємні замовлення та інвестиції у виробництво самохідних мінометів Рак, САУ Krab, Богдана та Zuzana, БМП Borsuk, БТР Rosomak та БТР-3 і БТР-4, бронеавтомобілів Tatrapan, машин для розмінування Bozena, ракетних систем Нептун, ракет-дронів та дальних дронів, літаків Ан.
Іншим перспективним напрямом розширення взаємодії із Польщею, Угорщиною та Словаччиною є сфера енергетичної безпеки, використовуючи польські LNG-термінали та українські підземні сховища газу для створення стратегічних резервів, долучаючи український “Енергоатомом” до модернізації та підвищення безпеки двох словацьких АЕС радянського зразка (ВВЕР).
З кожною із вище перелічених країн варто просувати створення в прикордонних регіонах логістичних хабів для зберігання, обробки та перерозподілу вантажів, що йдуть до України чи до ЄС. По завершенню війни Україна, зокрема її Чорноморські порти можуть стати важливим елементом в Транскаспійському транспортному коридорі, логістичних коридорах Північ-Південь, Один пояс, один шлях (“Новий шовковий шлях”). Тож варто поступово працювати над розширенням пропускних спроможностей КПП, зокрема “Чоп-Захонь”. Цей пункт відкриває українським товарам шлях на Балкани через Угорщину.
Кроком вперед у відносинах із сусідами може стати створення спільних підприємств з глибокої переробки української агропродукції, зокрема зернових, що дозволить спільно виходити на ринки третіх країн із продукцією з доданою вартістю. Також перспективною є кооперація у виробництві активних фармацевтичних інгредієнтів для фармацевтичних компаній Угорщини таких як Gedeon Richter, Egis.
Українські підприємства можуть стати підрядниками для великих автозаводів у Словаччині та Угорщині. Перспективним, з огляду на глобальний перехід на електроавтомобілі, є створення спільних підприємств для розробки українських родовищ літію та залучення України до виробництва літій-іонних батарей для угорських виробничих хабів CATL, Samsung SDI та SK Innovation.
Є також простір для кооперації із сусідами у спільному виробництві та модернізації вантажних та пасажирських вагонів, контейнерів, платформ та локомотивів, залучаючи українські потужності важкого машинобудування, зокрема Крюківський вагонобудівний завод.
Загалом, робота в напрямку залагодження історичних та економічних суперечностей має стати пріоритетом разом із виконанням зобов’язань щодо реформ, що є умовою вступу до ЄС. Різні внутрішні та зовнішньополітичні подій можуть як наближувати, так і віддаляти потенційну дату вступу, та це не скасовує необхідності стратегічної роботи з сусідами, незалежно від політичної кон’юнктури на момент, коли від закриття всіх переговорних кластерів України відділятиме лише питання консенсусу держав-членів.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
