Нещодавній п’ятиденний конфлікт між Таїландом і Камбоджею став черговим витком напруженості довкола давньої прикордонної суперечки. Як і в попередні роки, конфлікт розгорівся в районі храмового комплексу Преах Віхеа — символічного та стратегічного об’єкта, який досі залишається джерелом тертя попри рішення Міжнародного суду ООН 1962 року на користь Камбоджі. Неврегульованість демаркації кордону, політизація історичних претензій і використання теми «національної гідності» у внутрішній риториці обох країн створили вибухонебезпечне підґрунтя.
Ескалація розпочалася з локальних перестрілок і артилерійських ударів, але швидко переросла у бойові дії середньої інтенсивності. Камбоджа використала радянські РСЗВ БМ-21 «Град», що були спрямовані на тайські опорні пункти поблизу спірних територій. Це, у свою чергу, спровокувало ще потужнішу відповідь з боку Таїланду — вперше в подібному прикордонному конфлікті Бангкок задіяв винищувачі F-16. Удари з повітря носили наступальний характер: вони були спрямовані на камбоджійські позиції вглиб прикордонного регіону, що означало перехід Таїланду до проактивних дій для встановлення контролю над ключовими ділянками території.
Цей факт є важливим поворотом у порівнянні з конфліктом 2011 року, коли авіація не застосовувалася, а обидві сторони переважно обмежувались обстрілами з наземних позицій. Сьогоднішній інцидент засвідчив зміну підходу Бангкока: Таїланд більше не просто стримує Камбоджу, а прагне зафіксувати перевагу на місці подій, використовуючи технологічну перевагу та демонструючи готовність до короткотривалих, але силових операцій.
За офіційними даними, за п’ять днів бойових дій загинуло щонайменше 30 людей, включно з цивільними, а понад 270 тисяч мешканців прикордонних районів були змушені залишити домівки. Обидві сторони уникали повномасштабної мобілізації, що свідчить про бажання зберегти контроль над ескалацією, однак масштаби та інтенсивність застосованих засобів вогневого ураження явно перевищували попередні епізоди.
Ключову роль у деескалації відіграла Малайзія, яка головує в АСЕАН у 2025 році. Після переговорів у Куала-Лумпурі прем’єри Хун Манет і Пхумтам Вечаячай погодилися на безумовне припинення вогню, а військові командири обох країн отримали доручення підтримувати пряму комунікацію та розгорнути двосторонній моніторинговий механізм.
Однак попри швидке припинення бойових дій, конфлікт вкотре продемонстрував структурну слабкість АСЕАН як безпекової архітектури. Відсутність превентивних механізмів, відкладена демаркація кордонів і залежність від доброї волі сторін залишають регіон вразливим до повторення подібних епізодів.
У короткостроковій перспективі пряме продовження конфлікту малоймовірне, однак потенціал до нових прикордонних інцидентів залишається високим — особливо на тлі внутрішньополітичного тиску, зростання націоналістичних настроїв чи зовнішніх впливів. Без запуску реального механізму спільної демаркації кордону та міжнародного спостереження, найвірогідніший сценарій — заморожений конфлікт із періодичними спалахами, що слугуватимуть важелем тиску та мобілізації для урядів обох країн
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
