Саміт БРІКС у Ріо мав стати тріумфом “Глобального Півдня”, але що насправді ховалося за гучними деклараціями? Погрози Трампа, внутрішні чвари та несподівані союзи перетворили зустріч на поле битви прихованих інтересів.
Як спроба кинути виклик Заходу обернулася для блоку глибокою кризою і чому фінальний документ саміту говорить більше про те, що залишилося за лаштунками, аніж про те, що було сказано вголос – читайте в статті.
Саміт БРІКС, що нещодавно відбувся в Ріо-де-Жанейро, мав стати демонстрацією єдності та зростаючого впливу «Глобального Півдня». Натомість перетворився на яскраве свідчення глибоких внутрішніх розколів та невиправданих амбіцій, особливо з боку Кремля. Знаковою подією стала відсутність ключових ідеологів антизахідного курсу — лідерів Китаю та Росії. Цей факт краще за будь-які декларації показав, що БРІКС залишається не міцним альянсом, а радше дискусійним клубом з дуже різними і часто суперечливими інтересами.
Влучну, хоч і неприємну для російської пропаганди, оцінку стану справ цієї організації дає прокремлівський політолог Сергій Марков. Тези, які вже роками озвучували незалежні аналітики, сьогодні звучать з його боку як визнання провалу.
“БРІКС розділений дедалі чіткіше на антизахідні Росію і Китай та прозахідні Індію і Бразилію”, — визнає Марков. Саміт у Ріо лише підкреслив цю прірву. Поки Москва і Пекін намагаються зліпити з БРІКС геополітичну противагу США, Індія та Бразилія грають у набагато складнішу гру.
Для Росії, яка перебуває під жорсткими західними санкціями та в міжнародній ізоляції, БРІКС — це ледь не єдиний інструмент створення ілюзії своєї значущості на світовій арені та формування антизахідної коаліції. Її головний інтерес — геополітичний. Китай, у свою чергу, веде глобальну економічну та технологічну кампанію проти США. Пекін використовує БРІКС для просування ідеї багатополярного світу, де він буде одним із ключових центрів сили, розширюючи свій вплив через інвестиції та торговельні ініціативи.
Для Індії, яка зберігає стратегічне партнерство з Вашингтоном в рамках Індо-Тихоокеанського регіону, головним суперником є сам Китай. Будь-яке посилення осі Пекін-Москва (а також співпраця КНР з Пакистаном) викликає у Нью-Делі обґрунтовану тривогу. Також варто згадати, що під час нещодавнього збройного зіткнення Індії та Пакистану вперше в історії пакистанські військові використали проти Індії сучасні китайські винищувачі та системи ППО. Для Нью-Делі це стало ще одним підтвердженням, що вісь Пекін-Ісламабад є прямою загрозою його національній безпеці, що робить повноцінну довіру в рамках БРІКС неможливою. Індія водночас входить до очолюваного США безпекового альянсу QUAD, створеного для стримування Китаю. Для Нью-Делі Пекін — геополітичний суперник і загроза номер один, з яким існують невирішені територіальні суперечки. Тому Індія вкрай обережно ставиться до будь-яких ініціатив, що можуть посилити Китай. Її мета — стратегічна автономія: співпрацювати з усіма, але не потрапляти в залежність до жодного з центрів сили.
Економіки Бразилії та ПАР глибоко інтегровані в західну систему. США та Євросоюз для них — ключові торговельні партнери та джерела інвестицій. В той час як участь у БРІКС — спосіб диверсифікувати зовнішні зв’язки та отримати додаткові важелі впливу, але не ціною розриву із Заходом. Вони просувають теми соціальної справедливості, боротьби з бідністю та реформи міжнародних фінансових інститутів, але уникають прямої конфронтації з Вашингтоном.
Ці розбіжності між членами БРІКС особливо помітні на тлі прямого тиску з боку адміністрації Дональда Трампа. Погрози запровадити загальне 10% мито на товари з країн БРІКС, а також введення 50% тарифу для Бразилії через суд над експрезидентом Болсонару, стали холодним душем для прагматичного крила блоку. ПАР, яка й без того має регулярні скандали у відносинах зі США, у відповідь на тиск змушена видавати лише стримані реакції, намагаючись не провокувати свого важливого торговельного партнера.
Варто також нагадати, що БРІКС так і не став реальною організацією. У об’єднання ані свого статуту, ані секретаріату. Таким чином зберігається аморфна структура, яка дозволяє учасникам уникати жорстких зобов’язань. Як зауважив Марков, “Росія хоче, щоб БРІКС розвивалася в реальну організацію. Але Китай, Індія, – не хочуть. Їм і так достатньо”. Ця відсутність інституційної єдності робить групу слабкою і нездатною до скоординованих дій, що й було продемонстровано відсутністю перших осіб РФ та КНР у Бразилії.
Не згадували у Ріо і про гучну ідею спільної валюти БРІКС. Цей амбітний проєкт, який мав би підірвати гегемонію долара, розбився об скелі економічної реальності. Величезні диспропорції в економіках країн-членів, домінування Китаю, якого побоюються інші учасники, та відверте небажання таких країн, як Індія, відмовлятися від долара зробили цю ідею мертвонародженою.
Надії, які Москва покладала на розширення БРІКС у січні 2024 року, також не справдилися. Кремль очікував, що вступ Саудівської Аравії, Єгипту, ОАЕ та Ірану посилить антиамериканське крило. Але реальність виявилася іншою. З усіх новачків лише Іран по-справжньому поділяє позицію Пекіна і Москви щодо Вашингтону. Однак зараз його вплив суттєво ослаб. Після серії нещодавніх болючих ударів з боку Ізраїлю та США, Тегеран втратив значну частину свого регіонального авторитету і з “об’єднувача” антиамериканських сил перетворився на гравця, що сам відчайдушно шукає підтримки.
Інші нові члени продовжують свою політику балансування, зберігаючи тісні безпекові та економічні зв’язки зі США. Вони, хоч і прагнуть зменшити залежність від Вашингтону, залишаються його ключовими безпековими партнерами на Близькому Сході. Більше того, вони є прямими регіональними конкурентами Ірану. Єгипет також сильно залежить від фінансової допомоги ЄС та США, що обмежує його простір для антизахідних маневрів.
Таким чином, саміт у Ріо-де-Жанейро став “порожнім” не лише через фізичну відсутність лідерів, а й через відсутність єдності, спільної стратегії та реальних досягнень. БРІКС залишається майданчиком, де країни намагаються відстоювати власні інтереси, які рідко збігаються. Взаємодія всередині блоку часто має характер не співпраці, а конкуренції. В економічній сфері домінування Китаю є настільки значним, що інші члени побоюються перетворитися на його сировинні придатки, а їхній торговельний баланс з КНР є глибоко негативним.
Ключовим джерелом напруги в блоці є конфлікт інтересів між Індією та Китаєм. Ця стратегічна недовіра блокує будь-які спроби перетворити БРІКС на щось принаймні наближене до військово-політичного союзу. Росія намагається виступати посередником, але її зростаюча залежність від Китаю підриває довіру з боку Індії.
Окремої уваги заслуговує фінальна декларація саміту, яка стала документом обережних компромісів і показових замовчувань, що більше говорять про розбіжності, аніж про єдність. На папері текст сповнений правильних, але загальних закликів до “реформи глобального управління” та “зміцнення мультилатералізму”. Блок зміг дійти згоди щодо засудження військових ударів по Ірану, який є членом БРІКС, та висловився за негайне припинення вогню в Газі. Проте, показово, що в обох випадках декларація дипломатично уникнула прямого згадування США та Ізраїлю як відповідальних сторін, що є очевидним реверансом у бік тих членів, які не бажають псувати відносини з Вашингтоном.
За наполяганням Москви в текст включили пункт про засудження “атак на російську інфраструктуру”. Це єдина згадка російсько-української війни і такий вибір формулювання, без засудження самої агресії, частково легітимізує російський наратив. Проте це схоже єдиний дипломатичний успіх РФ на саміті в Ріо.
Ще красномовнішими є теми, яких декларація або торкнулася дуже обережно, або взагалі уникнула. Попри прямі погрози від адміністрації Трампа, відповідь на них була беззубою: лише засудження “односторонніх торговельних обмежень”, без жодної конкретики чи згадки США. Так само, позиція щодо Кашміру виявилася розмитою. Хоча документ і засудив конкретний терористичний акт, що є успіхом для Індії, він уникнув будь-яких формулювань щодо ролі Пакистану — прямий результат тиску з боку Китаю, що заблокував більш жорстку резолюцію. Таким чином, фінальний документ саміту в Ріо, замість демонстрації сили, став свідченням того, як національні інтереси та внутрішні конфлікти змушують БРІКС обирати шлях найменшого спротиву.
Нарешті, особиста відсутність Путіна на саміті стала ще одним символом слабкості Кремля. Бразилія, як і ПАР у 2023 році, є підписантом Римського статуту, а отже, зобов’язана заарештувати російського диктатора за ордером Міжнародного кримінального суду. Той факт, що навіть країни «дружнього» блоку не готові приймати російського президента через загрозу зіпсувати стосунки із Заходом, найкраще підкреслює провал його спроб створити потужну антизахідну коаліцію.
Для України ж нинішній стан справ в БРІКС означає, що повноцінний, єдиний фронт на підтримку російської агресії чи для протистояння Заходу на основі цієї організації так і не сформувався, і навряд чи сформується найближчим часом. Єдиним реальним союзником РФ серед цього блоку держав є КНР, яка підтримує Москву фінансово та технологічно, а міністр закордонних справ Ван Ї, за джерелами місцевих ЗМІ, заявляє голові європейської дипломатії Каї Каллас, що Пекін не може дозволити собі, щоб Росія програла в Україні.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
