Росія розпочала мобілізацію резервістів та перейшла на цілорічний формат призову чоловіків віком від 18 до 30 років, демонструючи готовність воювати ще довго, та збільшувати підготовку людського ресурсу для агресії.
Натомість в політичне керівництво України до останнього намагається зберегти електоральні рейтинги, зокрема дистанціюючись від проблеми СЗЧ, відмовляючись збільшувати масштаби мобілізації та обмежувати можливості уникнення служби. І все одно ці зусилля розбилося об один із найгучніших корупційних скандалів в історії незалежної України.
Очевидно, якими будуть наслідки Міндічгейту для електорального майбутнього представників чинної влади. Важливо чи усвідомлення настане зараз і розв’яже руки для складних і непопулярних рішень, чи наступні місяці ми будемо споглядати “антикризову інформаційну кампанію” в умовах обвалу цілих ділянок фронту та блекаутів.
Як починається прихована мобілізація в Росії та чи стане Міндічгейт відправною точкою для змін?
Згідно з даними голови СЗР Олега Іващенка станом на кінець травня 2025 року в армію агресора від початку повномасштабного вторгнення залучили понад 1,3 мільйона осіб. Спираючись на цифри аналітиків та слова Зеленського про те, що Росія мобілізує 40-50 тисяч осіб на місяць, можна стверджувати, що до середини листопада загальна кількість сягнула приблизно 1,6 мільйона осіб. Втрати ворога становлять від 220 тисяч (за підрахунками Медіазони станом на серпень 2025 року) до 420 тисяч (за словами українського президента станом на лютий 2025 року) загиблими та зниклими безвісти та 600-700 тисяч пораненими (частина з яких повернулася до служби).
З початку повномасштабного вторгнення і до липня 2022 року на окупованих територіях, переважно в так званих “ДНР” та “ЛНР”, за даними “Східної правозахисної групи” Росія мобілізувала близько 140 тис. осіб. Також із початку літа і до кінця осені 2022 року “ПВК Вагнер” завербував понад 50 тисяч осіб серед російських в’язнів.
Загалом за даними СЗР, станом на листопад 2024 року Росія залучила до участі у російсько-українській війні від 140 000 до 180 000 в’язнів, переважно уже силами Міністерства оборони РФ. За даними російської Федеральної служби виконання покарань з 1 січня 2022 року по 1 січня 2025 року кількість в’язнів в РФ скоротилася на 152 тисячі, із 465 тисяч до 313 тисяч. В жовтні 2023 року заступник міністра юстиції РФ мимоволі виказав прес-конференції, що в установах утримання перебуває лише 266 тисяч в’язнів, після чого інформацію російська влада намагалася дезавуювати.
В той же ж час кількість нових вироків, за якими росіяни опиняються в тюрмах залишається приблизно стабільним — в 2021 році в РФ ув’язнили 157 тисяч осіб, в 2022 — 166 тисяч, в 2023 — 165 тисяч, в 2024 — 153 тисячі. Таким чином кількість завербованих в’язнів в РФ може перевищувати 200 тисяч осіб. Водночас ця цифра не враховує нове джерело поповнення ЗС РФ — до КПК РФ були внесені доповнення, згідно з якими обвинувачені в період провадження у кримінальній справі можуть вступити на військову службу, а кримінальна справа призупиняється. Тож російські слідчі та поліцейські з 2023 року пропонують затриманим в СІЗО альтернативу в’язниці — підписання контракту. В січні ГУР повідомило, що у 2025 році Москва планує залучити до бойових дій щонайменше 126 тисяч солдатів із так званого “спецконтингенту” — ув’язнених, боржників тощо.
Після поразки Росії під Харковом в вересні 2022 року Путін оголосив “часткову мобілізацію”, в рамках якої до ЗС РФ потрапило близько 300 тисяч осіб, зокрема 80 тисяч із окупованих територій України. Неуспіх українського контрнаступу 2023 року відбувся не в останню чергу через зростання чисельності російського угруповання до понад 400 тисяч осіб, що дозволило Росії наситити військові частини особовим складом та стабілізувати фронт.
Інше джерело поповнення російської армії — призовники. Призов на військову службу в РФ відбувається кожної весни та осені. В 2022 році призвали 134,5 тисячі осіб та 120 тисяч, в 2023 році — 147 тисяч та 130 тисяч, в 2024 році — 150 тисяч та 133 тисячі. Весняний призов в 2025 році поповнив збройні сили Росії на 160 тисяч осіб, а протягом осіннього, що триватиме до 31 грудня 2025 року планують призвати 135 тисяч. Офіційно Москва стверджує, що строковиків не залучають до бойових дій. Однак на практиці командири часто змушують їх підписувати контракти, після чого відправляють на фронт.
Однак основну масу військовослужбовців РФ на фронті становлять контрактники. Росія починаючи з 2023 року здійснює активну кампанію із рекрутингу на контрактну службу, що складається з інформаційної (мобільні пункти рекрутингу, реклама на телебаченні, в соцмережах, на підприємствах, в навчальних закладах) та фінансової складових (значні одноразові грошові виплати при підписанні від федеральних, регіональних та муніципальних органів влади та найбільших державних або квазідержавних компаній, високі зарплати, пільги для військовослужбовців та їх сімей, зокрема списання кредитів, виплати при звільненні зі служби, виплати за оренду житла).
Такі фінансові умови стали вагомим аргументом на користь військової служби за контрактом в РФ. Комбінація заохочення (потенційних добровольців переважно із бідних прошарків суспільства) та примусу (строковиків, боржників та обвинувачених у злочинах) виявилася ефективною — за даними, які журналісти зібрали у військових комісаріатах, у 2023 році контракт підписало 345 тисяч осіб (410 тисяч осіб за заявою Медведєва або 490 тисяч осіб за даними міністра оборони Шойгу). Однак варто враховувати, що значна частина цих осіб були призовниками, або мобілізованими, або перебували в складі ПВК “Вагнер” і підписали контракти аби отримати кращі умови, тож до ця цифра не відображає окреме джерело поповнення.
Протягом 2022 та 2023 років одноразові виплати становили 195 тисяч рублів. В 2024 та 2025 роках регіони РФ, змагаючись за добровольців, почали встановлювати мільйонні виплати. Рекорд взимку 2025 року поставила Самарська область, виплачуючи 4 мільйони рублів за підписання контракту. В середньому ж по Росії одноразова виплата в другій половині 2025 року становить приблизно 2 млн рублів (24-25 тисяч доларів). Зарплати контрактників збереглися на попередньому рівні і становлять 210-400 тисяч рублів (2,5-5 тисяч доларів) залежно від звання та роду військ.
За даними витрат федерального бюджету РФ видання “Важные истории” порахувало, що у 2024 році кількість контрактників склала від 374,2 до 407,2 тисячі осіб (427 тисяч осіб за даними міністра оборони РФ Белоусова або 450 тисяч осіб за заявами Медведєва) і що в останньому кварталі 2024 року контракт підписували в середньому 1700 осіб на день — ефект різкого зростання виплат та сподівань швидкого закінчення війни з огляду на результати виборів в США.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніса Клюге
За підрахунками співробітника Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніса Клюге, за два квартали 2025 року контракт підписали приблизно 190 тисяч осіб, або 32 тисяч в місяць.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніса Клюге
За третій квартал 2025 року контракт підписали майже 100 тисяч осіб, приблизно 32-33 тисячі в місяць. В жовтні ця цифра взагалі сягнула 38 тисяч. Тож виглядає, що поки що кількість охочих підписувати контракт із ЗС РФ залишається на стабільному рівні без яскраво вираженої тенденції до зниження.
Водночас суми, необхідні для мотивації росіян долучатися до бойових дій, довелося знову збільшувати. В цілому ряді регіонів РФ в червні 2025 року довелося підвищувати бонуси за підписання контрактів, оскільки в травні був помічений тренд на падіння кількості охочих. Якщо поточний темп росту виплат зберігся б, то до кінця 2025 року регіональні видатки сягнули в середньому 2,5 мільйонів рублів на одну особу.
В умовах зростання дефіциту бюджету РФ ці додаткові витрати стають дедалі більш відчутними. В 2025 році із регіональних та федеральних бюджетів, за підрахунками Яніса Клюге, в місяць на одноразові бонуси витрачається в середньому 70 мільярдів рублів (0,85 млрд доларів). За 12 місяців 2025 року ця сума найімовірніше складе 800-850 мільярдів рублів (10 млрд доларів — 0,5% ВВП Росії). І це не всі витрати на рекрутинг.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніса Клюге
Більшість витрат на бонуси покривається з регіональних бюджетів. В серпні регіональні виплати склали приблизно 55 мільярдів рублів (2-3% регіональних бюджетів). В другому кварталі 2025 року згідно із витратами федерального бюджету контрактникам виплатили лише 38 тисяч федеральних бонусів (порівняно із приблизно 90 тисяч регіональних), що скоріш за все означає затримки у виплатах через проблеми із коштами.
В регіонах Росії сформувалися значні діри в бюджетах через виплати за підписання контрактів. За оцінками російських економістів, за перше півріччя 2025 року сумарний дефіцит регіональних бюджетів склав 398 млрд рублів (4,9 млрд доларів). Вже до кінця третього кварталу цього року дефіцит сягнув 725 млрд рублів (8,9 млрд доларів), пришвидшуючи зростання, та сягаючи в деяких федеральних суб’єктах 25-35% від прибуткової частини бюджетів.
Такий розвиток подій призвів до різкого скорочення виплат в ряді регіонів РФ у 2-5 разів, зокрема в таких регіонах, як Бєлгородська область, Саратовська область, Самарська область, Башкортостан, Татарстан, Чувашія, Марій Ел, Нижньогородська і Ульяновська області, Ямало-Ненецький автономний округ, а також Оренбурзька область. Зі зниженням виплати зменшиться і потік охочих підписувати контракт.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніса Клюге
Після теракту у “Крокус-Сіті Холл” Москва активно примушує підписувати контракти “нових громадян” із Центральної Азії та Південного Кавказу, які нещодавно отримали паспорт. В травні 2025 року голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявив, що вже 20 тисяч колишніх мігрантів із Центральної Азії підписали контракт із ЗС РФ, а ще 80 тисяч вихідців із регіону поставлені на військовий облік.
А вже 5 листопада Путін підписав указ, згідно з яким чоловіки віком від 18 до 65 років можуть подавати заяви про набуття громадянства РФ або видачу посвідки на проживання виключно за умови укладення контракту з ЗС РФ. Це нововведення стосується також жінок з України, Казахстану та Молдови.
Цього року Росія найімовірніше набере заплановані 340 тисяч осіб на контрактній основі, про що заявляло ГУР МОУ, можливо навіть на кількадесят тисяч більше. Однак проблеми із бюджетом та анонсовані самим Путіним скорочення витрат на війну потрохи змушують РФ перейти від рекрутингу до мобілізації.
Росія вже тривалий час готувалась до проведення значної мобілізації. Ще в 2023 році РФ почала тестувати систему електронних повісток. З 1 січня 2024 року Держдума збільшила верхню межу призовного віку із 27 до 30 років. В травні 2025 року система електронних повісток та єдиний реєстр (фактично база даних, що охоплює усіх військовозобов’язаних громадян РФ) запрацювала на федеральному рівні. Російські регіональні ЗМІ в липні 2025 року почали повідомляти про масові розсилки повідомлень про включення військовозобов’язаних в єдиний електронний реєстр. Ці повідомлення поки здійснюють, насамперед, функцію інформування, однак свідчать про підготовку до масової розсилки електронних повісток.
22 липня цього року в Держдуму внесли законопроєкт про цілорічний призов на військову службу, що має замінити весняний та осінній призов з січня 2026 року, а 30 серпня відповідну постанову затвердив прем’єр-міністр РФ Мішустін. Таке рішення дозволяє рівномірно розподілити нагрузку на призовні пункти та навчальні центри, посилити інфраструктуру, збільшити загальний обсяг призовників та ускладнити уникнення служби в армії. Також російські медіа повідомили, що прикордонники РФ отримали доступ до єдиного реєстру військовозобов’язаних і тепер осіб призовного віку перевірятимуть в аеропортах та на пунктах пропуску на наявність повісток і затримуватимуть.
Також на ймовірність мобілізації вказує і доручення Путіна російському уряду до 1 вересня розробити заходи щодо обмеження використання у РФ месенджерів WhatsApp та Telegram. Від громадян буквально вимагають перейти на месенджер Max від VK — новий елемент централізованої системи цифрового стеження. Детально про підготовку Росії до мобілізації можете прочитати у статті “Цифровий зашморг: як Росія тихо розгортає машину мобілізації”.
Мобілізаційний ресурс ворога за даними Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та голови СЗР Олега Іващенка становить від 3 до 5 мільйонів осіб, що проходили військову службу або підготовку, а загальний — від 20 до 25 мільйонів осіб.
ЗС РФ планують надалі збільшувати угруповання в Україні, аби мати можливість продовжувати наступальні операції. У Росії є достатні ресурси та можливості для значного розширення призову або проведення мобілізації, а також привід до переходу на такий формат залучення людських ресурсів з огляду на економічний тиск на регіони від дороговартісної контрактної моделі рекрутингу та, скоріш за все, розуміння того, що більшість охочих воювати за гроші уже вичерпана.
Кремль за останні тижні, схоже, вирішив масштабовувати модель прихованої мобілізації. 28 жовтня Державна дума РФ ухвалила законопроєкт про залучення резервістів до захисту “критично важливих об’єктів” на території країни. В той же ж день був схвалений в цілому законопроєкт про проведення цілорічного призову до армії РФ.
Російське Міністерство оборони та Генеральний штаб обіцяють, що резервістів не залучатимуть до участі у війні чи “виконання завдань” за межами Росії та заявляють, що “про жодну мобілізацію не йдеться”. Однак російських призовників неодноразово залучали до безпосередніх бойових дій, або примушували підписувати контракти і залучали до бойових дій уже в іншому статусі. Тож не варто сумніватися — резервісти опиняться на фронті.
Резервісти — це переважно військовослужбовці запасу, які добровільно підписують контракт про перебування в мобілізаційному резерві Міноборони Росії в обмін на виплати і пільги. За новим законом їх тепер можуть призивати на збори терміном до шести місяців протягом року. Згідно із різними оцінками в резерві перебуває від двох до 5 мільйонів осіб. За даними ряду російських ЗМІ, уже в 20 регіонах РФ почалася прихована мобілізація шляхом призову резервістів.
Протягом дев’яти місяців 2025 року Росія залучила до своїх збройних сил приблизно 290 тисяч контрактників та 160 тисяч призовників, із яких значна частина перейшла в підсумкову цифру контрактників. Однак, додаючи ув’язнених та іноземців, цілком можна говорити про приблизно 400 тисяч осіб залучених в ЗС РФ. Разом із осіннім призовом (135 тисяч) та контрактниками за четвертий квартал (куди перетече значна частка призовників) ця цифра скоріш за все зросте до приблизно 550 тисяч.
Зважаючи на високу пропускну здатність мобілізаційної та навчальної інфраструктури РФ, запровадження цілорічного призову та появу механізму залучення резервістів можна стверджувати про спроможність Кремля протягом наступних 12 місяців залучити до мільйона людей в ЗС РФ — приблизно 500 тисяч призовників, яких будуть знову ж таки примушувати підписувати контракти, кількасот тисяч резервістів та контрактників. Скоріш за все прямий потік охочих підписувати контракт значно скоротиться з огляду на кратне скорочення виплат при підписанні, тож контракт змінить свою основне спрямування із функції пряника на функціонал батога.
Перехід на примусову приховану мобілізацію дозволить зменшити витрати на рекрутинг та й банально залучати більше людей в збройні сили. Навряд чи в Росії відбудуться масштабні протести проти нової моделі рекрутингу, оскільки Москва готувалася до цього кроку два роки та вибудовувала систему та інструменти. Окрім вже згаданих вище, Кремль схоже планує обмежувати доступ громадян РФ до інтернету.
11 листопада російські ЗМІ повідомили, що в ряді населених пунктів Ульяновській області вимкнули мобільний інтернет до кінця “СВО”, як стверджує місцева влада. Такі вимкнення анонсували у всіх регіонах РФ, де розміщені обʼєкти “спеціального призначення”. Скоріш за все такими регіонами будуть визнані практично всі, що призведе до тотальних обмежень доступу населення Росії до інтернету, а отже отримання інформації.
Нова прихована мобілізація також дозволить ЗС РФ покращити якість людського ресурсу у війську. За відгуками російських військових блогерів, вже з літа 2024 року в армію переважно рекрутували ув’язнених, людей без житла та осіб із наркотичною чи алкогольною залежністю.
Однак крім цього, в російській армії активно застосовуються відверто людожерські практики, такі як “обнулення” за відмову йти в штурм або втечу із позицій чи застосування наказу йти в штурм як покарання. До того ж підготовка переважної більшості рекрутів триває не довше ніж два-три тижні, після чого значна частина із них гине в перших же зіткненнях. Частими є історії, коли російські військові гинули через кілька днів після підписання контракту, а отже не проходили навіть мінімальної підготовки.
Навряд чи перехід до примусової мобілізації супроводжуватиметься значною зміною практик російської армії, однак призведе до появи в ній великої кількості якісніших у кваліфікації та соціальному становищу людей, що може мати позитивний вплив на ефективність застосування ресурсів у певних прошарках армійського середовища.
Москва нераціонально використовувала наявні людські ресурси досі, зокрема і мотивованих добровольців, спалюючи їх в штурмах, не зважаючи при цьому на втрати, і скоріше за все така доля чекатиме і нове поповнення ЗС РФ упродовж наступних 12 місяців. Командний склад російської армія байдуже або із максимальною жорстокістю ставиться до власного особового складу, що сприяє масовому дезертирству та загальному поганому морально-психологічному стану.
За умов примусової прихованої мобілізації нове поповнення РФ, скоріш за все, матиме ще більші проблеми з мотивацією та частіше вдаватиметься до дезертирства. За недавнім опитуванням російського центру “Левада” лише 30% росіян схвалили б, а 55% не схвалили б, якби їхні рідні чи близькі люди підписали контракт із ЗС РФ. Рівно рік тому 40% росіян схвалювали підписання контрактів, а в середині 2023 року — 52%. Серед респондентів молодших за 24 роки лише 15% схвалили б, а 75% не схвалили б. Найвища підтримка підписання контрактів серед найбільш заможних респондентів, та серед респондентів, які проживають в Москві — тих верств населення, яких війна торкнулася найменше.
Підсумовуючи, можемо стверджувати, що Росія поступово переходить від контрактної моделі рекрутингу, як основної, до силової мобілізації. Кремль всіма силами намагався уникнути цього сценарію, що було помітно ще під час короткої та обмеженої мобілізаційної кампанії 2022 року, оскільки побоювався підважити настрої в російському суспільстві та посилити еміграцію. Однак за три роки Москва підготувала всі необхідні інструменти та починає їх застосовувати.
Навряд чи противник може розраховувати на значний прошарок населення, який з’явиться за повісткою добровільно, оскільки він вже був залучений рекрутинговою кампанією. Опір мобілізації в РФ буде, в чомусь навіть матиме схожість із ситуацією в Україні, а в деяких регіонах ймовірно буде сильнішим й матиме етнорелігійне забарвлення, проте навряд чи переросте від багатьох ізольованих випадків до масових протестів чи бунтів.
В той час як Росія протягом наступного року залучить в рамках призову на службу приблизно 500 тисяч чоловіків віком від 18 до 30 років, Україна зберігає нижню межу мобілізаційного віку на рівні 25 років, а починаючи із 28 серпня випускає за кордон залишки молоді через дозвіл на перетин кордону чоловікам до 23 років (за різними даними уже виїхало від 53 до 100 тисяч чоловіків).
Росія демонструє готовність воювати ще довго, та планує збільшувати кількість людського ресурсу в своїй армії загалом та угрупованні на території України зокрема. В таких умовах політичне керівництво України повинне було б максимально берегти, розширювати та ефективно використовувати наш мобілізаційний резерв та наявні сили, сподіваючись на економічне виснаження противника та здобуття вагомої технологічної переваги над ним завдяки підтримці країн ЄС.
Проте цього року жодна із гілок влади не запропонувала ефективних методів боротьби із СЗЧ, а саме явище із кожним місяцем лише масштабується, сягнувши в жовтні 21,6 тисячі осіб за місяць. Загальна кількість осіб в СЗЧ уже склала понад 310 тисяч, а політичне керівництво не пропонує системних рішень даної проблеми, понад те — намагається дистанціюватися від неї.
Керівництво держави також відмовилось збільшувати масштаби мобілізації, карати за неявки за повістками, перешкоджання процесу мобілізації та його дискредитацію, переглядати систему бронювання та боротися з фальшивими інвалідностями чи опікунствами, не бажаючи втрачати підтримку суспільних верств, що усіма силами уникають реалій війни, тим самим створивши умови, за яких армії уникають сотні тисяч придатних до служби чоловіків.
Прагнучи відновити підтримку суспільства після спроби взяти під контроль антикорупційні органи, влада дозволила виїзд чоловікам 18-22 років, урізавши мобілізаційний резерв, який міг бути задіяний, якщо війна на виснаження продовжиться в наступні роки. Паралельно уряд реалізовує популістичні соціальні програми, зокрема роздає нову “тисячу Зеленського”.
Але всі старання політичного керівництва країни зберегти народну любов остаточно розбилися об один із найгучніших корупційних скандалів в історії незалежної України. Очевидно, що цей скандал означає для електорального майбутнього представників чинної влади — те ж саме, що для попередньої стало розкрадання в “Укроборонпромі”. Кожне відключення світла тепер нагадуватиме про корупцію у вищих ешелонах та сприйматиметься як безпосередня вина влади.
Політична криза вже на горизонті — в парламенті, ймовірно, найближчим часом не буде голосів на жодне вагоме рішення — ні за відставку уряду, ні на призначення нового, ні за новий бюджет. Уряд скоріш за все встоїть, оскільки лава запасних у влади і так коротка, що показало попереднє “оновлення уряду” та й затягування з відставками в перші дні скандалу. Загалом криза може призвести до зменшення керованості системи влади. Якщо ж інсайди ряду медіа про другу серію викриттів (зокрема в сфері ВПК) виявляться правдивими, то після їх оприлюднення може настати набагато серйозніша політична криза.
Також зрозуміло, що викриття корупції в вищих ешелонах влади спростить можливий тиск із боку президента США щодо поступок та загалом послабить позиції України в потенційному переговорному процесі.
Від подальших дій влади залежить чи вийде зберегти всю повноту підтримки з боку ЄС та інших партнерів. Поки схоже на те, що Єврокомісія радше відмовиться від ідеї формування механізму розморожування російських активів для передачі Україні. А бюджет на 2026 рік під загрозою — із приблизно 45 млрд доларів запланованого зовнішнього фінансування поки лише близько 27-28 млрд доларів забезпечені зобов’язаннями партнерів. В той же ж час від чиновників ЄС звучать спроби знизити градус скандалу, аргументуючи це позитивом — мовляв, в Україні працює антикорупційна складова.
Залишається лише сподіватися, що політичне керівництво країни зрозуміє нові реалії швидко, не намагатиметься повторити “антикриз” попередників, оскільки скандал уже неможливо загасити, а зосередиться на тому, щоб не програти війну. Міндічгейт, крім втрати чинною владою електоральних перспектив, різко звужує поле для зовнішньополітичних дій України.
Єдине очевидне рішення, яке поки, на жаль, не має підтримки у владі, — формування коаліційного технократичного уряду в консультації із міжнародними партнерами, що мінімізує втрати іміджу на світовій арені та не послабить переговорні позиції. Це дозволить хоча б частково повернути суспільну довіру, відновити суб’єктність уряду як виконавчого, а парламенту як законодавчого органу влади та функцію парламентського контролю. Україна вже тривалий час знаходиться в глибокій управлінській кризі, що потребує перезавантаження системи прийняття рішень.
Втративши електоральні перспективи, влада набула можливість ухвалювати складні та непопулярні рішення, зокрема в сферах безпекової та економічної політики. Залишається сподіватися, що цією можливістю скористаються.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
