Нова Німеччина Фрідріха Мерца: суспільні зміни та виклики для уряду

Сергій Алекумов

Лютневі парламентські вибори у Німеччині відкрили нову сторінку в політичному шляху країни. Новий федеральний канцлер Фрідріх Мерц рішуче налаштований утверджувати лідерство ФРН у зовнішній політиці ЄС та відновити ріст економіки країни. Від успіху його каденції залежатиме майбутній розвиток Німеччини, яка стоїть на політичному роздоріжжі, ефективність підтримки України у відсічі російської збройної агресії та подальша взаємодія із Києвом в економічній сфері.

Зміст

6 травня 2025 року на посаду федерального канцлера Німеччини заступив лідер Християнсько-демократичного союзу Фрідріх Мерц, внаслідок перемоги його партії на лютневих виборах до Бундестагу. Кандидатуру Мерца окрім альянсу ХДС/ХСС також підтримала Соціал-демократична партія, разом з якою була утворена коаліція, і, відтак, сформований новий уряд. Союз цих політичних сил не є безпрецедентним для новітньої німецької історії, однак вперше за час існування ФРН їх загальний результат на виборах впав нижче позначки у 45% голосів виборців. А показник СДП взагалі виявився найгіршим з часів встановлення у Німеччині республіканського ладу після Першої світової війни. Нинішня урядова коаліція має лише незначну перевагу над опозиційними партіями (офіційно – 328 з 630 місць у парламенті), що стало причиною провалу першого голосування за призначення Мерца.

Тенденція до суттєвого зниження рівня підтримки партій ХДС/ХСС та СДП, представники яких навперемінно займали крісло федерального канцлера після утворення ФРН, триває від парламентських виборів 2017 року. Цей процес є прямим наслідком рішень, прийнятих урядом Ангели Меркель у 2005-2021 роках, (зокрема, у сфері міграційної та економічної політики) економічних та соціальних проблем внаслідок російського вторгнення в Україну і відмови Німеччини від російських енергоносіїв, і загального запиту на оновлення політичного ландшафту (у цей період правоцентристські християнські демократи та лівоцентристські соціал-демократи фактично провадили спільну програму розвитку Німеччини, створюючи враження одноманітності та безальтернативності через розмивання профілів та ідей партій).

Політичні сили, які вважалися альтернативою двом основним партіям країни, розчарували своїх виборців протягом роботи в рамках коаліційного уряду Шольца 2021-2024 років. Зелені та Вільні демократи, в силу абсолютно полярних позицій в цілому ряді економічних питань, були змушені йти на безліч компромісів. В результаті цього найбільше постраждали саме Вільні демократи, що опинилися за бортом федерального парламенту внаслідок падіння рейтингу на понад 7%.

Відповідно, дедалі більшу популярність здобувають радикальні праві (AfD) та ліві партії (Die Linke, BSW), що просувають донедавна маргінальні антиєвропейські та проросійські наративи. Ці політичні сили здебільшого орієнтуються на жителів східної частини країни, яка до 1990 року перебувала під владою комуністів, та молодь. І хоча радикальні праві та ліві партії є вкрай недружніми одна до одної, вони здебільшого орієнтуються на виборця з ідентичними запитами. Серед них: припинення/скорочення виплат мігрантам/біженцям або навіть видворення частини з них (окрім виборців Die Linke, які більш соціально ліберальні), підвищення соціальної підтримки німецького населення, мінімальних зарплат, пенсійна реформа, відновлення постачання російського газу, скасування санкцій, примирення з росією та припинення допомоги Україні, вихід з ЄС, тощо).

Зростання популярності радикальних правих та лівих партій, які багато в чому сходяться у своїх програмах (своєрідне підтвердження теорії підкови), та які сумарно отримали на цьогорічних виборах понад 34% голосів, свідчить про значну невдоволеність німецького суспільства та його поляризацію. У випадку, якщо уряд Мерца не зможе вирішити хоча б частину невідкладних проблем, що турбують суспільство, під час наступного політичного циклу Німеччину ймовірно очікуватиме вагома політична криза та прихід до влади радикальних популістів, що матиме дуже негативні наслідки для Німеччини, України та Європи загалом.

Стримування потенційно небезпечних для країни політичних партій

На виборах до німецького Бундестагу у лютому 2025 року ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (AfD) здобула понад 20% голосів виборців (2-ге місце). Станом на зараз ця націоналістична, популістська та дедалі радикальніша партія має впевнену перевагу в регіонах, що входили до складу колишньої НДР та може мати амбіції на формування уряду на наступних виборах. AfD рішуче виступає проти імміграції з мусульманських країн, вимагає драконівських обмежень, депортацій і «захисту німецької культури», а також вважає, що ЄС є занадто централізованим і загрожує національному суверенітету Німеччини, виступаючи за вихід з Союзу або його радикальну трансформацію. Спекулюючи на «національних інтересах» німців, партія здебільшого орієнтується на малозабезпечені верстви населення з низьким рівнем політичної культури, яким не до вподоби теперішня соціальна політика Німеччини та які вважають, що країна тягне на собі економіку об’єднаної Європи, не отримуючи нічого натомість. Беручи участь у демократичних процесах, але дедалі більше нехтуючи демократичними принципами, AfD тяжіє до економічного та політичного співробітництва з РФ, виступає проти підтримки України на будь-якому рівні.

У зв’язку з цим 2 травня Федеральне відомство з охорони Конституції Німеччини віднесло партію «Альтернатива для Німеччини» до правоекстремістських на федеральному рівні, оскільки «пануюче в партії розуміння народу за етнічною та родовою ознакою несумісне з базовим вільним демократичним порядком». Так, цей статус може полегшити чинному уряду використання різних методів спостереження за AfD, наприклад, шляхом вербування інформаторів та перехоплення комунікацій. Втім, необхідно розуміти, що потенційні санкції будь-якого характеру проти партії не означатимуть суттєвого зменшення кількості її прихильників, натомість можуть поглибити поляризацію суспільства та призвести до радикалізації його частини. Уряд Фрідріха Мерца повинен в першу чергу запобігти цьому процесу шляхом вирішення економічних та соціальних проблем, що відновлюватиме віру у політичну спроможність традиційних партій.

Подолання енергетичної кризи

Питання енергоносіїв безумовно лишається найболючішим для німецької економіки. Після російського газового шантажу в 2021 році, повномасштабного вторгнення РФ в Україну і різкого скорочення імпорту російського газу оптова ціна електроенергії злетіла із 30-50 € за МВт/год в 2020 році до 235 € за МВт/год (у 2022–23 рр.), а в 2025 все ще перевищує 120 € за МВт/год. Це сильно б’є як по промисловості, так і по гаманцях споживачів. Кризу також поглибила орієнтація попередніх урядів на розвиток зеленої енергетики (у 2024 році склала 59% від загальної генерації електроенергії), яка є вкрай ненадійною: нестача вітру та сонячних днів призводить до блекаутів, під час яких ціни інколи злітали до понад 900 € за МВт/год, як у грудні 2024 року. Крім того, понад 95 % палива Німеччині доводиться імпортувати (до 2022 року здебільшого з росії), що робить країну вразливою до будь-якого підвищення ціни. І хоча зараз імпорт частково замінено на скраплений газ із США, його виявляється недостатньо, щоб вигідно покрити запити німецької економіки.

Для поліпшення ситуації уряд Мерца має на меті запустити будівництво нових газових електростанцій до 2030 року, здійснити додаткові закупівлі скрапленого газу із США та інших джерел, а також знизити вартість електроенергії для підприємств шляхом податкових і тарифних знижок. Мерц визнає, що відновлювана генерація потрібна, але не здатна забезпечити стабільність мережі самостійно, а також має бути ефективнішою. Відтак, передбачаються реформи ринку підтримки «зеленої» енергетики: аукціони на енергонакопичення, зосередження на інтеграції сонячної та вітряної енергії у ринкову систему. Крім того канцлер підтримує розвиток Малих Модульних Реакторів (SMR) та подальші розробки в галузі ядерного синтезу. При цьому, відновлення поставок російського газу через «Північні потоки» нинішньою коаліцією виключається, що свідчить про принципову позицію у питанні солідарності з Україною.

Подолання міграційної кризи

Німеччина протягом багатьох років стикається з наростаючою нерегульованою міграцією із зростанням тиску на кордон, що викликає стурбованість громадян через фінансове та соціальне навантаження та громадську безпеку. Так, ФРН витрачає значні суми на Bürgergeld (соціальну допомогу), отримання якої не сприяє працевлаштуванню мігрантів та їхній інтеграції у німецьке суспільство. Так, у 2023 році іноземці отримували приблизно 15,4 млрд € соціальних виплат на Bürgergeld – понад удвічі більше, ніж у 2010 році (6,9 млрд €). Мерц натомість заявив, що нові біженці більше не отримуватимуть Bürgergeld, а лише окремі передбачені виключно для них виплати.

Як вбачається зараз, теперішній уряд ФРН дотримуватиметься набагато жорсткішої політики щодо нелегальної міграції, посилюючи контроль на кордонах. Уже фактично заборонений в’їзд без документів, а порушники затримуються та підлягають депортації. Призупинено сімейне возз’єднання для мігрантів із субсидійним статусом терміном на 2 роки та планується повернення до вимоги у мінімум 5 років для отримання німецького громадянства. Попри критику з боку судів та деяких країн ЄС, канцлер Мерц та міністр внутрішніх справ Добріндт підкреслюють, що подібні заходи є необхідними для захисту суспільного порядку у країні.

Підвищення обороноздатності та допомога Україні

Для уряду Мерца зміцнення військового потенціалу Німеччини в умовах російської загрози є одним із пріоритетних напрямків роботи, що контрастує з політикою уряду Шольца. Він оголосив реформу Бундесверу, яка передбачатиме перетворення його на найсильнішу сухопутну армію Європи, з виведенням витрат понад 1 % ВВП з-під «боргового гальма». Це, зокрема, дозволило профінансувати значні інвестиції у безпеку та підтримку України. До 2029-2030 років на оборону планується витрачати 3,5 % ВВП включно (з урахуванням військової інфраструктури). Частиною нової політики також є декларація можливості участі ЄС у миротворчих операціях Україні, за підтримки США, після встановлення режиму припинення вогню. ФРН готова бути частиною подібної місії, коли дійде до відновлення миру. Станом на зараз важко уявити перспективу хоча б якогось перемир’я у російсько-українській війні, однак, безумовно, така риторика є суттєвим прогресом.

Мерц прагне активно співпрацювати з США, щоб забезпечити стабільну трансатлантичну лінію підтримки України. У перші дні на посаді він звернувся із закликом «не допустити поділу Заходу» і запевнив, що зробить усе, щоб Європа та США діяли спільно у підтримці України. Перший його візит до Парижу був присвячений рестарту франко‑німецької координації: створення спільної ради оборони, будівництво єдиної лінії стратегічної політики та посилення військово-економічного тиску на росію. Практична підтримка України за планом канцлера полягатиме у забезпеченні фінансових засобів, необхідних для підтримки України та одночасного значного капіталовкладення в оборону – у Європейський оборонний фонд. Ще один ключовий крок – укладення меморандуму щодо спільного виробництва ракет та дронів в Україні «без обмежень за дальністю», тобто союзники більше не стримуватимуть потенціал української оборони. Самі ж німецькі поставки зброї Україні віднедавна стали засекреченими, що є розумним рішенням в контексті нерозголошення військової таємниці. Припускалося, що завдяки цьому Німеччина нарешті надасть Україні ракети Taurus, однак під час візиту до Києва міністр оборони Пісторіус таку перспективу відкинув.

Вкрай важливими є не тільки дії, які вчинятиме Мерц як федеральний канцлер, але й розуміння громадянами об’єктивної необхідності протистояння сильних держав у Європі агресивним діям РФ.

Попереду ключові (к)роки

Від уряду Мерца та ХДС/ХСС зараз залежить збереження у ФРН позицій поміркованих партій. У випадку, якщо вони зазнають у цій справі невдачі, Німеччину очікуватиме прихід до влади популістів рівня угорської партії ФІДЕС Віктора Орбана. Вкрай важливим є довести ефективність нинішнього курсу країни та спроможність до сталого економічного розвитку у довгостроковій перспективі, підтримуючи статус лідера європейського регіону, який не залежить від поставок дешевого російського газу та відновлює свої промислові та оборонні потужності.

Фрідріх Мерц з початку своєї каденції доводить, що є другом України, тому розширення співпраці з Німеччиною повинне бути серед пріоритетів нашого уряду. Поглиблення співробітництва вже зараз можливе в сфері ОПК (спільне виробництво дронів, ракет, бронетехніки з німецькими компаніями; інтеграція у німецько-французькі оборонні ініціативи), так і економічних партнерств (участь німецьких компаній у відбудові через страхові механізми, підтримку уряду, а також приватні ініціативи; експорт зеленої енергії до Німеччини (сонячної, вітряної, водневої), що вже включено в деякі проєкти.

Важливим для нас є те, що Мерц є прихильником пришвидшеної інтеграції України в ЄС, зокрема в економічних, енергетичних структурах та долучення до безпекової ініціативи «Weimar+» (нині за участі Німеччини, Франції, Польщі, Італії, Іспанії та Великої Британії) з правом голосу. Подібні тенденції свідчать про те, що Німеччина ставиться до України не як периферії ЄС, а як активного партнера у новітній архітектурі безпеки Європи та перспективного енергетичного хабу.

В умовах росту рейтингів радикальних популістів в Німеччині, Україна повинна демонструвати себе німецькому народу та політичному естеблішменту, як перспективного економічного партнера, в якого “інвестує” Берлін, а не лише як реципієнта економічної, військово-технічної, гуманітарної допомоги. Потенційним кроком на шляху до такої трансформації відносин може стати формування спільного інвестиційного фонду, як із США, проте спрямованого на побудову технологічної промисловості, а не на екстракцію природних ресурсів.

No posts found!