У світі непевного американського лідерства та хиткого атлантичного партнерства Європа робить немислиму ще кілька років тому річ — готується до війни. Одним із стовпів оборонної спроможності континенту, як і єдиною ядерною державою ЄС, залишається Франція, чию спроможність відповісти на усі виклики сучасності, однак, можна поставити під сумнів.
Спокійні для Старого світу часи до російського вторгнення в минулому, а головний гарант світового порядку, США, мають усе менше бажання брати відповідальність за світову і європейську безпеку. Саміт 15 серпня на Алясці і його результати ще раз підтвердили політичні розбіжності по обидва боки Атлантики. З НАТО чи без, Європейські держави нарощують власні безпекові спроможності. Серед них одну з ключових ролей відіграє Франція, яка за місяць до переговорів у Анкоріджі, 14 липня, представила власний Національний стратегічний огляд — засадничий документ власної оборонної політики, який визначає останню до 2030 року. Тоді ж була оприлюднена Арктична стратегія Парижа.
Огляд у багатьох питаннях об’єднує питання французької безпеки із європейською, найбільшим ризиком для якої прямо вказується Росія, зокрема через “безпрецедентну” тривалу загрозу інтересам Франції та її союзників, стабільності євроатлантичного простору, агресивну війну в Україні, погрози застосування ядерної зброї й регулярний саботаж у Європі. Потенціал загрози з боку Москви оцінюється в якості “поколіннєвого”, а отже Франція вважає, що причиною подібної нестабільності є сам характер російської владної системи. Серед інших загроз вказано Китай, який одночасно є “партнером, конкурентом і системним суперником”; Іран, що є “джерелом дестабілізації” Близького Сходу з огляду на підтримку Хезболли, ХАМАСу, хуситів та ядерну програму; КНДР через сприяння агресивним діям Москви та розбудову ядерної програми; а також організовану злочинність, торгівлю людьми (передусім на заморських територіях), джихадизм і кіберзлочинність.
Франція визнає нові реалії свого оточення — якщо раніше суть очікуваної діяльності армії полягала у контртерористичних операціях в Африці, то тепер основний фокус майбутньої стратегії спрямовано на Європу, а від французької армії очікується здатність брати участь у збройному конфлікті високої інтенсивності у Європі чи поблизу регіону. Вірогідний термін початку подібного конфлікту — 2027-2030 роки, тобто за найгіршими очікуваннями французькі сили оборони мають не більше 1,5 року на підготовку.
Очікуваний конфлікт, звісно, пов’язується із можливою російською агресією проти Європи, і окрім Балтії розглядається також сценарій атаки на Балкани, Молдову. Французький SGDN вважає, що майбутній конфлікт буде війною високої інтенсивності біля чи на кордонах Європи із рівнем насилля, який, вірогідно, призведе до значних втрат. Безпосередні бойові дії не зачіпатимуть територію самої Франції, однак при цьому європейці певні, що зазнають гібридних атак у вигляді маніпуляцій громадською думкою, спроб підірвати політичний процес, викрадень європейських громадян у Росії, кібератак і, звісно, економічним тиском.
Зростає загроза стратегічної ізоляції у майбутньому. Загострення американо-китайських протиріч та пріоритизація Білим Домом Азійського регіону зменшує залученість США у європейські справи й породжує невизначеність у питаннях безпеки субконтиненту. ЄС змушений планувати стратегію управління конфліктами й ризиками, враховуючи значно меншу підтримку Америки. Пропонована Францією відповідь не відходить від традицій — Париж наполягає на посиленні стратегічної автономії та більш централізованому підході щодо захисту спільних європейських інтересів, у першу чергу через посилення франко-німецького партнерства.
Хоча текст наголошує на важливій ролі НАТО, фактично у огляді проглядається розуміння, що європейська частина блоку має розраховувати якщо не виключно, то принаймні переважно на себе у конфлікті майбутнього.
Стратегічна автономія Європи означає, що безпекові інтереси субконтиненту поширюються і на інші регіони, актуальним стає питання Арктики. З 90-х років минулого століття у міжнародній політиці існував “Арктичний виняток” — неформальна згода, що попри можливі політичні конфлікти й розбіжності, північ планети має залишатися регіоном співпраці між державами. І хоча ерозія такого режиму співробітництва відбувалася ще в 10-х роках, саме російська агресія проти України де-факто поставила хрест на ньому. І тепер градус протистояння в Арктиці наростає.
Цінність регіону найширше проявляється у двох вимірах: ресурсному та стратегічному. Арктичний покрив приховує великі запаси енергоносіїв та рідкоземельних елементів, доступ до яких після танення льодовиків стане важливим питанням європейської енергетичної та ресурсної безпеки, потенційно зменшуючи залежність від імпорту нафти й природного газу. Звільнення частини поверхні Північно-Льодовитого океану від льоду призведе до росту торгівлі через Північний морський шлях, що може значно скоротити часові витрати на логістику до Азії.
Внаслідок приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО, 7 із 8 держав регіону тепер учасники альянсу. Враховуючи мілітаризацію Арктики Росією, роль регіону у безпеці Європи лише зростатиме. Мета Франції — підтримка стабільності у Арктиці й розбудова співпраці із союзниками у регіоні. На практиці це зараз полягає в участі французьких сил у військових навчаннях і патрулях французьких субмарин в Північно-Льодовитому океані. Подальші плани — інвестиції у розробку спеціалізованих технологій, які дозволять військам ефективно діяти в умовах Арктики, а також адаптація сучасних систем під безпекові потреби регіону, зокрема космічного угруповання супутників та ретрансляторів у регіоні. Водночас, Париж не планує розміщувати на півночі постійні військові бази, залишаючи це за союзниками.
Теперішня спроможність французьких збройних сил є однією з найвищих на континенті, при цьому їх спроможність для очікуваного в огляді конфлікту є недостатньою. Активний персонал становить 200 тисяч осіб, на озброєнні перебувають 222 танки (ще 184 на зберіганні), 207 одиниць бойової авіації, близько 6 тисяч ББМ різного роду, 96 САУ. Морські сили складаються з 1 авіаносця, 3 вертольотоносців, 11 фрегатів, 11 есмінців й 9 атомних підводних човнів.
Хоча подібна армія цілком достатня для мирного часу й проекції сили в інші регіони, досвід Російсько-Української війни продемонстрував, що повномасштабне зіткнення двох армій у конвенційній симетричній війні вимагає значного розходу ресурсів та спроможності національного виробника або союзників їх швидко поповнювати. У цьому зараз полягає головна слабкість військ Франції — здатність останніх до участі у тривалому “конфлікті високої інтенсивності” з потенційно високими втратами не підкріплюється цифрами.
Викликає занепокоєння нестача як артилерійських засобів, так і танків. Армія замовила 109 САУ CAESAR нового покоління, водночас виробнику вдалося скоротити час виготовлення одиниці з 30 до 15 місяців, піднявши темпи до 6 штук на місяць. У питанні ж танків Париж робить ставку на якість понад кількістю — виділено 1 мільярд євро на модернізацію танків Leclerc до стандарту XLR, при цьому замовлення на виробництво нових машин відсутні. Проте нестачу танкового озброєння до певної міри може компенсувати широкий парк ББМ, які за замовленням продовжують постачатися у склад армії.
Значно гірша ситуація у сфері наземного ППО. Насичення піхоти ПЗРК низьке, на озброєнні перебуває менше 200 комплексів Mistral. Це означає, що навіть для збиття порівняно простих цілей чи потрібно покладатися на вищі ешелони протиповітряної оборони та ЗРК чи повітряні засоби, також у сухопутних силах як клас відсутня керована радаром зенітна артилерія. Протибалістична оборона представлена ракетами ASTER-30, запаси яких у значній мірі вичерпані поставками Україні, а спроможності виробництва не дозволяють швидко поновити запаси, особливо в умовах подальшої потреби Києва у цих поставках. Фактично, завдання протиповітряної оборони покладене у першу чергу на французькі ВПС.
Бойовий авіапарк держави перебуває на історично найнижчому рівні з кінця Другої Світової війни. Зняття з озброєння Mirage 2000-5F додатково скоротить це число, відтак стратегічну ціль, заявлену в Законі про військову програму, у 225 багатоцільових винищувачів у 2030 році доречно оцінити критично. Подібний брак засобів ставить під питання реальну здатність ВПС до участі у високоінтенсивному конфлікті. Згідно прийнятого в НАТО консенсусу, розгортання бойового літака на практиці вимагає ще 4 літаків, які будуть використовуватися для навчання, заміни в під час технічного обслуговування та перебувати на ремонті. Відтак, якщо винести за дужки потреби повітряної складової ядерної діади, французькі сили матимуть змогу одночасно задіяти до 30 Rafale і 10 Mirage 2000D.
Як і у випадку танків, закупівля нових ескадрилій не запланована, натомість Париж планує модернізувати Rafale до стандарту F4, а до 2035 — до F5. Це змушує визнати, що ВПС Парижу на час очікуваного конфлікту матимуть обмежену здатність до придушення ППО (SEAD/DEAD) очікуваного супротивника, Росії, оскільки SCALP-EG не можуть бути перепрограмовані в польоті, що обмежує їх ефективність проти мобільних систем ППО. Дана характеристика є важливою в контексті того факту, що основу протиповітряної оборони ЗС РФ становлять саме наземні засоби: ЗРК С-400, С-300 та Панцирь-С.
Паралельно Франція спільно з Німеччиною та Іспанією ведуть проект Future Combat Air System зі створення винищувача шостого покоління, однак останні дії Dassault Aviation, що зажадала 80% частки у проекті замість домовленої раніше третини, що викликало очевидну незгоду Airbus. Якщо компроміс не буде досягнуто, терміни отримання авіацією Франції винищувачів шостого покоління стануть абсолютно невизначеними, особливо з огляду на стратегічну культуру держави, що негативно оцінює закупівлі складного озброєння з-за кордону, а відтак і політичну залежність, що випливає з цього.
Військовий програмний закон Франції передбачає витратити 413 млрд. євро на оборону в 2024-2030 роках і ставить за ціль з 2025 року спрямовувати 2% ВВП на оборону із подальшим нарощуванням видатків. Цього року на оборону спрямовано 47,2 млрд. євро — на 7,4% більше, аніж попереднього. Попередньо передбачалося довести оборонний кошторис до 64 млрд у 2030 році, подвоївши його у порівнянні з показником 2017, однак Президент Макрон оголосив про додаткові (до уже запланованого нарощування) 3 млрд. євро на оборону у 2026 році та 3,5 млрд. у 2027, завдяки чому цільовий рівень військових видатків буде досягнуто в 2027 році.
Заплановані видатки охоплюють усі сфери французьких сил оборони. Їх наріжний камінь — ядерна діада — отримає модернізацію обох компонентів. 5 мільярдів буде спрямовано на дрони, ще 5 — на посилення ППО та ПРО, зокрема проти гіперзвукових засобів; 49 мільярдів буде витрачено на обслуговування наявної техніки, 16 спрямовано на закупівлю боєприпасів, 5 на розвідку, 10 розвиток технологій, з яких 6 у космічній сфері та 4 — у кібербезпеці. Захист заморських територій коштуватиме 13 мільярдів. Також плануються нові контракти на поставки кораблів для ВМС.
Нарощування оборонних видатків відбувається на тлі серйозних фіскальних негараздів Парижу. Станом на перший квартал 2025 року національний борг держави сягнув 114% від ВВП, що є третім показником у ЄС (найбільший у Греції, слідом Італія). Бюджетні правила ЄС жорсткі у питанні дефіциту: не більше 3% від ВВП. На фоні російської агресії був задіяний “пункт про виключення”, який дозволяє державам протягом наступних 4 років витрачати додатково до 1,5% ВВП на оборону без задіяння процедур щодо надмірного дефіциту.
Франція не була серед держав, що запросили активацію даного пункту. При цьому плановий показник дефіциту бюджету на 2025 рік становить 5,4% ВВП — на 0,9% більше за максимально допустимий показник. При цьому, для його досягнення Франція була змушена додатково урізати видатки на соціальне забезпечення, а також підвищити податкове навантаження. Амбітна ціль зменшити дефіцит до 3% ВВП у 2029 році прямо контрастує із нарощуванням оборонних витрат, а один із найвищих показників боргу в ЄС змушує Париж виступати проти ідеї фінансувати оборонні видатки шляхом кредитування. Зокрема, Франція була серед головних опонентів пропозиції глави ЄК Урсули фон дер Ляєн щодо залучення 150 млрд. євро на оборону через пакет кредитів. Альтернативою до кредитів заборгований Південь ЄС бачить гранти, залучені через європейські облігації — механізм, уже опробуваний під час реакції ЄК на COVID-19. Однак, ця пропозиція зустрічає спротив уже з боку фіскально консервативної півночі ЄС.
Причина відмови Франції від залучення кредитів на оборону — це страх погіршення кредитного рейтингу держави через подальше нарощування боргу, що, у свою чергу, негативно вплине на здатність залучати нові запозичення на фінансових ринках та, що навіть важливіше, підвищить вартість їх обслуговування.
Навіть у випадку реалізації запланованих закупівель та видатків у повній мірі, спроможність збройних сил Франції до тривалої участі у повномасштабній конвенційній симетричній війні залишається невизначеною з огляду на брак чисельності авіації, відмови від розширення авіапарку на користь виключно модернізації наявного, структурну слабкість наземної ППО, низькі темпи виробництва протибалістичних ракет та артилерійських пострілів.
Державні фінанси Парижу у складному становищі — оборонні та зовнішньополітичні амбіції вимагають подальшого нарощування витрат, оскільки навіть запланованого зараз рівня у 413 млрд., вірогідно, буде недостатньо для гарантії спроможності французьких збройних сил до участі у високоінтенсивному конфлікті, який буде симетричним та широкомасштабним. При цьому бюджетні правила ЄС зобов’язують державу скорочувати дефіцит бюджету ло 3% від ВВП, що досягається шляхом урізання видатків на соціальну сферу та підвищенням податкових стягнень — обидва заходи, очевидно, є політично токсичними і загрожують суспільною нестабільністю чи заворушеннями для уже рекордно непопулярного за свою кар’єру президента Макрона. Велике боргове навантаження стримує уряд від нових кредитів, а сам ЄС наразі не готовий ще сильніше відступати від консервативної фіскальної політики.
Доцільно припустити, що позиція ЄК може пом’якшитися у разі росту загрози російської агресії, однак до того часу Франції доведеться шукати хиткий баланс між потребами сьогоднішнього та завтрашнього дня.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
