Дональд Трамп на початку свого другого терміну закрив USAID (United States Agency for International Development), та передав його повноваження Держдепартаменту під керівництвом Марка Рубіо. Закриття USAID було обґрунтовано необхідністю скоротити витрати держбюджету на ініціативи за кордоном. Трамп під час виборчої кампанії багато говорив про нераціональне використання податків американців, тож це рішення було позитивно сприйнято його виборцями. В той же ж час США втратили значну частину “м’якої сили”, яку будували десятиліттями, тим самим послабивши свої позиції у боротьбі із Китаєм, та поставили під загрозу мільйони життів, що залежали від цієї допомоги.
В цій статті розповімо про те, як змінилась Африка після закриття USAID, і поміркуємо, що може чекати континент в майбутньому.
За президентства Кеннеді був прийнятий Foreign Assistance Act (1961) – закон, який створив USAID як децентралізовану агенцію США для цивільної допомоги та розвитку і як інструмент м’якої сили в протистоянні з СРСР.
В Африці на початку 1960-х відбувалася хвиля деколонізації: десятки нових держав отримали незалежність від європейських імперій, і США побачили шанс стати для них партнером. З огляду на контекст Холодної війни, допомога мала не лише гуманітарний, а й політичний вимір — Вашингтон прагнув не допустити, щоб молоді африканські уряди орієнтувалися на СРСР.
Першими країнами, де почали працювати місії USAID, були Гана, Нігерія, Танзанія, Ефіопія та Кенія. Основна увага тоді зосереджувалась на трьох сферах: сільське господарство — поширення американських агротехнологій, навчання фермерів, підтримка вирощування зернових; освіта — фінансування шкіл, підготовка вчителів, стипендії для студентів, які їхали на навчання до США; медицина та базова інфраструктура — боротьба з малярією, будівництво клінік і водогонів у сільських районах.
У 1970–1980-х роках відносини між USAID та Африкою вийшли на новий рівень. США вкладали гроші в розвиток і гуманітарну допомогу, паралельно намагалися обмежити радянський вплив. Саме в цей час USAID активно інвестує в аграрні програми — від постачання зерна до технологій зрошення, щоб знизити залежність країн від імпорту та створити певну економічну стабільність.
Під час криз, як-от масштабного голоду у Ефіопії (1983–1985), USAID часто відігравала дуже вагому роль у порятунку життів. USAID не лише надавала продовольчу допомогу, а й запускала проекти з відновлення сільського господарства, розвитку інфраструктури і навіть системи раннього попередження про голод. Агентство поступово розширювало діяльність у сфері охорони здоров’я: розповсюдження вакцин, боротьба з малярією та холерою.
У 1990-х USAID скорегувала пріоритети в Африці. Після завершення “холодної війни” США вже не потрібно було протистояти СРСР у кожному регіоні, тому робився акцент на розвитку демократичних інституцій та ринкових реформах.
USAID фінансувала організацію виборів у багатьох африканських державах, допомагала формувати незалежні виборчі комісії, навчати спостерігачів. США сприяли формуванню громадського середовища, яке б стримувало авторитарні тенденції, надавали гранти для НУО, медіа, освітніх і правозахисних ініціатив. Агентство продовжувало сприяти лібералізації економік континенту: приватизації, розвитку малого та середнього бізнесу, зниженню ринкових бар’єрів.
Наприкінці 1990-х та на початку 2000-х на перший план виходить боротьба з ВІЛ/СНІД. USAID запускає перші великі програми профілактики та лікування. Ключовим проектом стає PEPFAR (President’s Emergency Plan for AIDS Relief), запущений у 2003 році за ініціативи президента Джорджа Буша. Програма фінансувала профілактику, лікування та підтримку людей, що живуть з ВІЛ, переважно в африканських країнах з високою поширеністю інфекції, як-от ПАР, Нігерія, Кенія та Танзанія. PEPFAR зробила USAID головним донором у сфері охорони здоров’я в Африці і кардинально змінила сприйняття агентства — від “гуманітарного донора” до “ключового партнера у сфері здоров’я”.
Завдяки програмі було врятовано понад 26 мільйонів людей. Брук Ніколс, економіст охорони здоров’я та моделювання інфекційних захворювань у Бостонському університеті, створила інструмент відстеження смертності для вирішення проблеми браку даних у цій галузі. Згідно з її моделлю, станом на травень 2025 року, 96 000 дорослих та 200 000 дітей померли через скорочення фінансування організацій допомоги та підтримки.
Як зазначалося вище, Дональд Трамп виступав проти фінансування діяльності USAID, аргументуючи свою позицію тим, що ці витрати не покращують життя американців. У 2024 році департамент управляв більш ніж 35 мільярдами доларів, надавав допомогу 130 країнам. Це не мала сума, але загальний державний бюджет США в тому ж році становив 6.8 трильйонів доларів. Тобто, весь бюджет USAID займав пів відсотка від загального бюджету, надавав допомогу понад половині держав світу, тим самим просуваючи м’яку силу та збільшуючи політичний вплив США в ряді регіонів. Що в свою чергу часто сприяло економічним інтересам Вашингтону та опосередковано призводило до покращення рівня життя пересічного американця.
На саму Африку виділялось 8 мільярдів доларів. По секторам допомоги розподіл був наступний:
Важливо також розуміти механізм використання грошей. Більша частина допомоги США для Африки реалізувалася не урядами африканських країн, а через американських підрядників, неурядові організації та багатосторонні організації, такі як агенції ООН. Значна частина коштів поверталась назад в економіку США, при цьому допомогаючи іншим державам, та формуючи в них інфраструктуру американського впливу.
Для прикладу американська компанія Chemonics International, зі штаб-квартирою в Вашингтоні, отримувала величезні державні контракти по консалтингу з різних сфер: сільське господарство, кризи та конфлікти, освіта, енергетика, управління, охорона здоров’я, молодіжна політика та багато іншого. Лише за контрактами USAID, з 2008-го року по 2024 рік вона заробилаа 17 мільярдів доларів. Іншим прикладом є компанія DAI Global, яка залежала від USAID, і у 2025 році змушена була звільнити 500 працівників через відсутність контрактів.
Звісно, найбільш відчутними наслідки закриття агентства є не у США, а в Африці. Одна із основних проблем – це голод. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), приблизно 307 мільйонів африканців хронічно недоїдають у 2025 році, що становить приблизно 20% населення континенту. У Східній Африці, зокрема в Ефіопії, Сомалі та Кенії, посуха й тривалі конфлікти спричиняють масову нестачу продовольства та часті смерті від голоду. Наприклад у Нігерії, в гуманітарному центрі неподалік Дікви, живуть 400 тисяч людей, які залежать від іноземної допомоги. Вони уникали голоду завдяки американській підтримці, але після закриття USAID, центр перестав справлятись з такою кількістю людей. Люди знову почали масово вмирати від недоїдання.
За словами Шона Бейкера, головного програмного директора Helen Keller Intl та колишнього головного дієтолога USAID, у світі 50% терапевтичних продуктів харчування для лікування недоїдання у дітей фінансувалося USAID, а 40% поставок було вироблено у США. Понад один мільйон дітей не зможе отримати лікування від важкого недоїдання, що може призвести до 150 тисяч смертей протягом року.
Ефіопія була однією з головних реципієнтів допомоги від США. Допомога спрямовувалась на багато сфер: харчування та гуманітарна допомога, охорона здоров’я та будівництво нових лікарень, економічний розвиток та зайнятість, освіта.
В 2024 році 16 мільйонів жителів Ефіопії залежали від продуктів харчування, виготовлених із зерна, наданого безплатно. Раптова зупинка програми, не дозволяє оплатити розвантаження та доставку 30 тонн гуманітарної харчової допомогти з портів Еритреї до Ефіопії.
Іншим важливим наслідком є зменшення підтримки демократизації Африки. Протягом десятиліть агентство фінансувало місцеві громадські організації, незалежні медіа та освітні проекти, які були ключовими у формуванні активного громадянського суспільства. Зупинка грантів позбавила тисячі НУО джерела існування, а отже послабила здатність громадянського суспільства до контролю над зловживанням владою, моніторингу проведення виборів та до боротьби з корупцією. У країнах, де демократичні інститути і так були крихкими, зменшення впливу США та збільшення — Росії та Китаю стимулює африканські держави повертатись до авторитаризму, цензури та переслідувань опозиції. Таким чином, скорочення допомоги підриває не лише соціальні, а й політичні основи розвитку Африки.
Для Африки закриття USAID означає втрату партнерства, яке будувалося на “м’якій силі” — освіті, медицині, продовольстві. У довгостроковій перспективі це загрожує тим, що африканські держави залишаться без стабільних основ розвитку, натомість стануть аренами геополітичного суперництва, де їхні власні інтереси відходять на другий план.
Україна може підставити плече для Африки, водночас отримавши вигоду для себе. Наші потужності в аграрній сфері відкривають можливості для запуску спільних проєктів: ми можемо передавати технології вирощування та зрошення, допомагати з логістикою зернових і ділитися досвідом з місцевими фермерами. У сфері цифровізації ми здатні запропонувати фінтех-рішення, освітні онлайн-платформи, досвід роботи інструментів на кшталт «Дії» для державних послуг і системи кіберзахисту — саме те, що потрібно африканським країнам у період “цифрового стрибка”. Не менш перспективною є енергетика: розробка локальних міні-мереж і застосування нашого досвіду з відновлення енергосистем після війни.
Має що запропонувати також українська фармацевтика. Є конкурентні українські компанії, які просунулися в галузях, які поки залишаються незаповненими провідними компаніями західних країн. Прикладом є компанія «Biopharma», що спеціалізується на розробці та виробництві інноваційних препаратів з донорської плазми крові людини, що застосовують у терапії для пацієнтів з імунодефіцитами, аутоімунними, неврологічними та онкозахворюваннями. Україна цілком може стати вагомим постачальником препаратів на ринок Африки, що будуть оплачуватися міжнародними організаціями.
Країни Африки можуть стати для України не лише ринками для розширення експорту товарів та послуг, а й довгостроковими партнерами, у відносинах із якими Україна буде вже не реципієнтом допомоги, а її провайдером, що дозволить сформувати власний політичний вплив на континенті, ВВП якого, за різними прогнозами, за наступні 25 років зросте на 11-26 трильйонів.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
