3-4 жовтня відбудуться вибори до нижньої палати Парламенту Чехії – Палати депутатів. Чехія – парламентська республіка, тому саме результати цих виборів визначать склад нового уряду. Прага очолює ініціативу з постачання артилерійських снарядів Україні, надала ЗСУ сотні одиниць військової техніки, економічну допомогу та прийняла майже 400 тисяч біженців.
Як може змінитися внутрішня та зовнішня політика Чехії після виборів – читайте в статті.
Палата депутатів складається із 200 депутатів, що обираються на 4 роки. Виборча система є пропорційною із використанням регіональних списків. В Чехії існує 14 виборчих округів, що відповідають адміністративним регіонам країни, з представництвом від 5 до 26 депутатів. Кількість місць партії залежить від її рейтингів у кожному із округів, що іноді призводить до ситуацій, коли партії отримують трохи більше чи менше голосів ніж мали б отримати пропорційно за голосами на національному рівні.
Прохідний бар’єр становить 5% для окремих партій, для блоків він підвищується залежно від кількості сил у них – 8% — для коаліції двох партій і 11% — у разі коаліції з трьох і більше партій.
Уперше на цьогорічних виборах буде дозволене голосування поштою для громадян Чехії за кордоном, що зареєструються у списку виборців у місцевому посольстві. Голосувати за кордоном раніше можна було тільки особисто в чеських дипломатичних представництвах, яких було небагато.
Ключовою для результатів виборів може стати явка виборців. У виборах до Палати депутатів, що відбувалися в 21 столітті явка становила від 58 до 65 відсотків. На попередніх виборах саме вища явка проєвропейського виборця призвела до перемоги цих сил.
Урядова коаліція: 104 місця
Блок “Spolu” (Разом): 71 місце
Виступає за збільшення видатків на оборону відповідно до нових цілей НАТО та продовження підтримки України.
Громадянська демократична партія (ODS): 35 місць
Правоцентристська, консервативна партія. Її лідер, Петр Фіала, є чинним прем’єр-міністром.
Група в Європарламенті: Європейські консерватори та реформісти (ECR) – м’який євроскептицизм, єврореалізм, консерватизм.
Християнсько-демократичний союз – Чехословацька народна партія (KDU-ČSL): 22 місця
Християнсько-демократична партія, соціально консервативна партія.
Група в Європарламенті: Європейська народна партія (EPP) – християнська демократія, ліберальний консерватизм, єврофедералізм.
ТОП 09: 14 місць
Ліберально-консервативна партія, виступає за фіскальну відповідальність.
Група в Європарламенті: Європейська народна партія (EPP) – християнська демократія, ліберальний консерватизм, єврофедералізм.
Мери та Незалежні (STAN): 33 місця
Ліберально-центристський рух, що виступає за децентралізацію та пріоритизує вирішення проблем на регіональному рівні.
Підтримує розширення інтеграційних процесів в ЄС, виступає за запровадження євро. Підтримує Україну та посилення оборонних можливостей НАТО.
Група в Європарламенті: Європейська народна партія (EPP) – християнська демократія, ліберальний консерватизм, єврофедералізм.
Опозиція: 96 місць
Акція незадоволених громадян (ANO): 71 місце
Права популітична партія, що водночас виступає за зниження податків та збільшення соціальних виплат. Її лідер – колишній прем’єр-міністр Андрей Бабіш.
Обіцяє припинити поставки боєприпасів для України та відхиляє нові цілі НАТО щодо витрат на оборону.
Група в Європарламенті: Патріоти за Європу (PfE) – жорсткий євроскептицизм, правий та ультраправий популізм.
Свобода і пряма демократія (SPD): 19 місць
Ультраправа популістична, антимігрантська та жорстко євроскептична партія. Лідер – Томіо Окамура.
Виступає проти будь-якої підтримки України. Вимагає проведення референдумів щодо виходу з ЄС і НАТО.
Група в Європарламенті: Європа суверенних націй (ESN) – жорсткий євроскептицизм, ультраправий популізм, ультранаціоналізм.
Піратська партія (Pirati): 4 місця
Ліберальна прогресивна партія, що виступає за відкритий уряд та пряму демократію, цифрові права та боротьбу з корупцією.
Підтримує розширення інтеграційних процесів в ЄС, виступає за запровадження євро. Підтримує посилення оборонних можливостей НАТО.
Група в Європарламенті: Зелені-Європейський вільний альянс (Greens/EFA) – зелена політика, регіоналізм і права меншин.
Незалежні депутати: 2
Вересневі опитування демонструють наступні діапазони рейтингів партій:
Блок “Досить” та партія Автомобілісти для себе набрали популярності, не будучи присутніми в парламенті, що завершує каденцію.
Блок “Досить”:
Виступає проти військової підтримки України. Вимагає проведення референдумів щодо виходу з ЄС і НАТО.
Комуністична партія Богемії і Моравії – комуністична, ультраліва та євроскептична партія, наступниця Комуністичної партії Чехословаччини. Ніколи не входила до складу правлячої коаліції, але надавала підтримку в парламенті другому кабінету Андрея Бабіша.
Не входить в жодну із груп в Європарламенті.
СОЦДЕМ – соціал-демократична, лівоцентристська партія. Була молодшим коаліційним партнером в другому кабінеті Андрея Бабіша.
Група в Європарламенті: Прогресивний альянс соціалістів і демократів – соціальна демократія, єврофедералізм.
«Автомобілісти для себе» – права популістична та євроскептична партія. Виступає проти зеленої політики, лібералізму та прогресивізму і хоче скасувати всі велосипедні доріжки. Заявляє про свою підтримку «автомобілів, вугілля та корони», вільного ринку та енергетичної стратегії, заснованої на атомній енергії.
Група в Європарламенті: Патріоти за Європу (PfE) – жорсткий євроскептицизм, правий та ультраправий популізм.
Найімовірнішою є перемога ANO на виборах, з огляду на те, що найближчий переслідувач відстає за різними оцінками на 7-15%. Президент Чехії Петр Павел заявляв, що надасть першочергове право сформувати уряд висуванцю від партії, яка займе на цих виборах перше місце.
Очікуваним кандидатом на посаду прем’єр-міністра є лідер партії ANO та очільник уряду Чехії у 2017−2021 роках Андрей Бабіш. Партія ANO – важковаговик чеської політики починаючи із парламентських виборів 2013 року, на яких набрала набрала 18,65%, посівши друге місце. На виборах в 2017 році партія стала переможцем із результатом у 29,64%, а у 2021 році знову зайняла друге місце із 27,17% голосів. ANO обіцяє збільшення соціальних витрат, зниження податків і опозицію до «зеленої» політики Європейського Союзу та розширення інтеграційних процесів.
В 2023 році Андрей Бабіш програв у другому турі президентських виборів чинному лідеру Чехії Петру Павелу із результатом 41,68% проти 58,32%. Крім політичної кар’єри, Бабіш є ще й великим підприємцем та мадіамагнатом. Він є другою найбагатшою людиною в Чехії за даними Forbes із статками на 3,5 млрд доларів. Бабіш є засновником, генеральним директором та співвласником агрохолдингу «Agrofert», що управляє понад 210 підприємствами в різних галузях, від сільського господарства і відновлюваної енергетики до хімічної промисловості і медіа.
Бабіш є менш ворожим до Москви, ніж очільник чинного уряду Петр Фіала чи президент Чехії Петр Павел, однак не є другим Віктором Орбаном. Чітко виражених симпатій до Росії в лідера ANO немає. Електорат ANO дуже розрізнений – там є і проросійські, і проукраїнські виборці, тому Бабіш схильний уникати обговорення низки зовнішньополітичних питань.
Зовнішній та внутрішній курс нового уряду значним чином залежатиме від складу коаліції. Найбільш очікуваним партнером ANO по урядовій коаліції є партія Автомобілісти для себе. Обидві політичні сили ідеологічно близькі – праві популісти та євроскептики. “Автомобілістів” багато чеських експертів взагалі називають технічним проєктом, який фінансує сам Бабіш. Партія намагається не позиціонувати себе щодо гострих зовнішньополітичних тем, подає себе як м’які євроскептики, що виступають проти переходу на євро, проти скасування права вето у ЄС, а також проти екологічних ініціатив Єврокомісії, зокрема заборони двигунів внутрішнього згорання.
Однак за останніми опитуваннями голосів лише цих партій не вистачить для формування коаліції. Тож доведеться шукати партнерів серед інших політичних сил. Найбільш імовірними і жахливими для України варіантами буде побудова коаліції за участі блоку SPD-Триколор-Свободні-PRO або за участі руху Stačilo!.
Ультраправа партія “Свобода та пряма демократія” (SPD) Томіо Окамури – найбільш послідовні противники підтримки Києва та симпатики Москви, нарівні із рухом Stačilo! (“Досить!”), в якому домінуючу роль грають комуністи. Обидві партії відстоюють зупинку військової допомоги України, розвиток відносин із Росією, а також проведення загальнонаціональних референдумів щодо виходу Чехії із ЄС та НАТО.
Чехія до виборів 2021 року, на яких Комуністична партія Богемії та Моравії вперше не подолала 5% бар’єр, залишилася останньою регіону, де комуністи зберігали присутність у парламенті. Після поразки партія змінила керівництво і тепер нова лідерка партії Катержина Конечна копіює політику Сари Вагенкнехт – популізм, критика ЄС та США та заклики припинити підтримку України.
Партнерство із Stačilo! проте важко буде пояснити виборцям ANO та інших правих сил. Досі комуністи не входили до жодної коаліції, оскільки всі партії сприймали їх як занадто токсичні. Проте цього разу комуністи йдуть на вибори разом з партією СОЦДЕМ, що може покращити їх шанси на партнерство. Андрей Бабіш не виключає можливості сформувати новий уряд у коаліції із блоком “Stačilo!”, заявляючи, що для нього вони не комуністи.
У другій половині липня президент Петр Павел підписав поправку до Кримінального кодексу, яка прирівнює пропаганду комунізму до пропаганди націонал-соціалізму. Новий закон набуде чинності 1 січня 2026 року. Тож “Stačilo!” явно сприймає чинну владу вороже, тому ймовірно буде відкритою до пропозицій коаліції навіть від ультраправих.
“Свобода та пряма демократія” проте є більш імовірним третім учасником коаліції, з огляду на ідеологічну близькість. У такому випадку військово-технічна підтримка України теж найімовірніше скоротиться або повністю припиниться. Зовнішня політика ж Чехії загалом стане дуже схожою на політику Угорщини та Словаччини. SPD є чітко вираженою українофобською партією. Її лідер – чеський бізнесмен японського походження Томіо Окамура – обіцяє і називає ключовою умовою для вступу в коаліцію перегляд всіх дозволів на проживання українців у Чехії та пропонує залишити лише тих українців, які доведуть, що працюють на посадах, де не можна найняти чеського громадянина.
В той же ж час залишається ймовірність, що Бабіш вирішить не йти на коаліцію із SPD та/або “Stačilo!”, щоб не зазнати серйозного репутаційного удару. Все таки значна частина виборців ANO – люди з поміркованими поглядами, що не задоволені станом економіки країни. Формування ж уряду із радикалами може стати для них неприйнятним. Інший ймовірний запобіжник від коаліційної угоди з ультраправими чи ультралівими – залежність його компанії Agrofert від європейських субсидій.
У випадку відмови від співпраці із радикальними політичними силами, ANO потрібен буде партнер із нинішньої коаліції. Проте кожна із урядових сил такий сценарій поки виключає. Політики із нинішньої коаліції, зокрема прем’єр-міністр Петр Фіала, продовжують гостру критику Бабіша, змальовуючи його маріонеткою Путіна через його позицію щодо допомоги Україні та витрат на оборону.
Така позиція спрямована на мобілізацію проєвропейських виборців, оскільки демонструє, що єдина альтернатива нинішній коаліції – союз Бабіша з ультраправими, або й комуністами. Однак у випадку поразки урядових сил така тактика фактично нівелює можливість коаліційних переговорів із ANO, аби не допустити участі в коаліції радикалів.
В той же ж час всередині партії ODS – найбільшої в блоці “Spolu” – зростає підтримка щодо повернення на позиції “м’якого євроскептицизму” від яких політична сила відійшла за керівництва Фіали. Очолює євроскептичне крило партії Мартін Куба – губернатор Південно-Чеського краю – електорального оплоту ODS.
Куба критикує Фіалу за “надмірну” військову допомогу Україні і за “надмірний” єврооптимізм. У разі поразки ODS на виборах імовірною буде зміна голови партії і саме Куба є очевидним претендентом. У такому випадку ймовірність співпраці із ANO зростає.
Шанси на збереження при владі чинної урядової коаліції мізерні. Блок “Spolu” (Разом) та Мери та Незалежні (STAN) на двох набирають від 28-34%. Навіть якщо вийде переконати “Піратів” повернутися до коаліції, то ці цифри зростають до 37-44%. Так, сумарно це більша підтримка, ніж в ANO, однак цього результату недостатньо для більшості. Коаліції ж з іншими політичними силами є неприйнятними для більшості проєвропейських виборців.
Проте є простір і для електорального дива. За останніми опитуваннями від 30% до 35% виборців досі не визначились, за кого голосуватимуть. Ці люди робитимуть вибір в останній момент і, як стверджують чеські соціологи, переважна більшість цих виборців на попередніх виборах голосували за партії нинішньої коаліції. Тож урядовим політичним силам необхідно в останні дні та години мобілізувати цей електорат, що не задоволений діями влади, але не готовий голосувати за популістів.
За даними чеського аналітичного центру STEM, 52% усіх виборців є певними у своєму виборі, 31% не визначились і 17% не збираються голосувати. Таким чином максимальна можлива явка становить близько 83%. У цьому контексті важливо оцінити не тільки рейтинг партій, а і міру певності виборців, що схильні за них голосувати.
Джерело: https://www.stem.cz/volebni-tendence-ceske-verejnosti-srpen-2025-tydenni-model-tyden-34/
Окрім того, що партія ANO станом на кінець серпня 2025 переважає в загальних рейтингах з розривом від проєвропейської SPOLU близько на 10-12%, вона також має найбільшу частку переконаних виборців серед усіх партій. Також ANO має найменший показник виборців, що повідомили про своє однозначне небажання голосувати за цю партію – 39%, в той час як у решти це значення коливається біля 50% (див. графік).
Крім того, соцопитування STEM демонструють відсоток виборців, що можуть потенційно проголосувати за щонайменше дві партії.
Найбільший збіг спостерігається у виборців коаліційних STAN і SPOLU – 16%, тоді як у парі ANO та ультраправої групи SPD цей показник становить 12%, у ANO та лівих STACILO відповідно 10%. Ці значення дають уявлення про публічне сприйняття цих партій і можливі коаліційні рішення, до яких вдасться ANO для отримання більшості. Складність полягає в тому, що хоча STACILO і SPD поділяють євросцептицизм ANO, імовірність знаходження спільної позиції між ними двома низька.
Подібно до інших популістичних рухів, ANO також здобуває прихильність в окремих демографічних категоріях більше, ніж в інших.
Так, відсоток прихильників партії Бабіша серед населення 60+ більш ніж в півтора рази перевищує аналогічний серед молоді 18-29. Рівень освіти має ще більш наочний впливу на електоральні вподобання: 42% населення без повної загальної середньої освіти віддають перевагу ANO і лише 11% SPOLU, тоді як серед людей з вищою освітою рейтинг становить 20% і 35% відповідно.
Опитування Центру дослідження громадської думки при Інституті соціології Чеської Академії Наук у червня 2025, що оцінювало підтримку уряду Петра Фіали, також демонструє тренд відповідно до віку. Оцінка проводилася за такими категоріями: виголошена програма, цінності, комунікація, ставлення до уряду в цілому і конкретно до прем’єр-міністра.
Хоча в цілому показники підтримки серед усіх страт були невтішні, серед молоді за 1, 2 та 5 категорією кількість задоволених та невдоволених політикою поточного уряду різнилася лише у кілька відсотків. Тоді як серед людей 30-54 і старше незадоволених було щонайменше вдвічі більше.
Загалом теми, що спричиняють найбільше незадоволення – це корупція, економічні злочини, стан публічних фінансів.
По-перше, це свідчить про системні проблеми в урядовій комунікації навіть на фоні зростання економіки за останні місяці.
По-друге, анти-істеблішмент риторика ANO більше вражає старших людей без вищої освіти. Це зумовлено непопулярними заходами скорочення бюджетних видатків, зокрема пенсійна реформа уряду Фіали. Гасло партії перекладається як “Стане краще”. Його абстрактність корелює із передвиборчими обіцянками, притаманних для популістичного руху в будь-якій країні: зниження податків одночасно з цінами на електроенергію та збільшенням пенсій. Немає гарантії, що у разі перемоги новий уряд виконає ці обіцянки, про те якщо так, то ситуація з бюджетним дефіцитом може нагадувати ту, з якою намагається впоратися черговий прем’єр-міністр Франції.
Суспільна думка в Чехії є однозначно про-Натівською: лише 13% незадоволені фактом членства в Альянсі, натомість 76% принаймні дещо задоволені. Однак при цьому значна частина респондентів не сприймає загрозу достатньо гостру, щоб виправдовувала витрати на оборону. Так, 39% вважають, що ці витрати є зайвим обтяженням бюджету. При цьому 79% вважають членство в Альянсі необхідним.
Що стосується російсько-української війни, загалом більше 71% чехів вважають це загрозою для європейської та світової безпеки. Однак трохи менше половини респондентів згодні з діями уряду з допомоги Україні, а 31% виступають проти. Тим не менш 55% виступає за виділення фінансової допомоги.
У питання закінчення війни також спостерігається тенденція, пов’язана з віком респондентів.
Так, більше половини респондентів 30+ виступають за завершення війни навіть на умовах серйозних поступок з боку України.
Що стосується питання міграції, то за даними ODI Global 35% не згодні з тим, що чужинці є загрозою порівняно з 23% у 2019. Однак більше половини чехів має негативні упередження щодо них, пов’язані з ризиками збільшення злочинності та безробіття серед чехів. Однак це упередження стосується мігрантів з Близького Сходу.
Чеська опозиція, зокрема лідер ANO, робить з українських мігрантів цільову групу для претензій, бо це наразі найбільша група мігрантів у Чехії. Головний меседж такої пропаганди «українці забирають наші гроші».
Українські біженці не мають права на чеські соціальні виплати. Особи з низькими доходами можуть подати заявку лише на гуманітарну допомогу для покриття основних потреб.
В той же ж час значна частина громадян Чехії безпосередньо підтримує Україну. Волонтерська ініціатива “Подарунок для Путіна” зібрала понад 41 мільйон євро від 360 тисяч донорів на закупівлю артилерії, бронетехніки та навіть гелікоптера Black Hawk для ЗСУ.Цю щедрість іноді пояснюють пам’яттю чехів про радянське вторгнення 1968-го, яке придушило Празьку весну.
Наостанок, у відповіді на питання про геополітичну орієнтації Чехії більшість респондентів висловили побажання щодо руху до більшої нейтральності.
Представники ANO неодноразово заявляли, що партія не ухвалить жодних рішень, які загрожуватимуть членству Чехії в ЄС або НАТО.
Одним із наслідком зміни зовнішньополітичного вектору Чехії міг би бути опір санкційній політиці ЄС. Але при цьому варто пам’ятати, що Бабіш принаймні декларативно не є таким же проросійським, як Орбан чи Фіцо. Він наголошував, що саме його уряд прийняв рішення про вигнання 63 російських дипломатів після скандалу з вибухом на складі боєприпасів і нещодавно заявив, що не збирається скасовувати блокування ряд російських медіа.
Крім того, його відмінність від колег по фракції “Патріоти Європи” полягає у відсутності енергетичних важелів впливу. Від квітні 2025 Чехія більше не імпортує російську нафту, на відміну від Словаччини та Угорщини, та не входить у топ-закупівельників російського газу в ЄС. Тому ризик виникнення проблем для України в цьому контексті є низьким.
Але разом з тим слід очікувати серйозного спротиву вступу України до ЄС. Як і ряд інших країн східного флангу ЄС, Чехія за цих умов перетвориться з бенефіціара на донора європейських структурних фондів. Бабіш, як власник одного з найбільших агроконгломератів Чехії Agrofert, особливо у цьому не зацікавлений.
Бабіш позиціонує себе як великий прихильник Трампа та його політики, водночас відкидає нещодавно узгоджене збільшення оборонних витрат у рамках НАТО до 5% ВВП і ставить під сумнів зобов’язання за статтею 5 про взаємну допомогу. Також партія Бабіша хоче переглянути рішення уряду про закупівлю сучасних систем зброї, зокрема винищувачів F-35.
У випадку перемоги Бабіша та формування ним євроскептичного уряду Вишеградська група (V4) (окрім Чехії це Польща, Словаччина та Угорщина) втратить останнього члена, для якого важливість підтримки України не ставилася під питання.
У всіх чотирьох країнах відбулися внутрішньополітичні зсуви, пов’язані з економічними та соціальними проблемами. І у всіх державах тепер при владі перебуватимуть політики, які критикують підтримку України.
Словацький президент Петр Пеллегріні вже заявив про можливе поліпшення взаємних відносин, якщо чеським прем’єром стане лідер опозиційного руху ANO Андрей Бабіш. Віктор Орбан теж підтримав Бабіша та сказав, що той виграє вибори у Чехії.
Чехія є одним із ключових партнерів України в військово-технічній сфері. Прага передала Києву щонайменше 8 вертольотів Мі-24, 190 танків Т-72, 130 бойових машин піхоти БМП-1, 43 САУ DANA, 9 САУ DITA, десятки САУ Гвоздика, десятки РСЗВ Град, 20 РСЗВ RM-70, 12 ЗРК Стріла та 2 ЗРК Куб. Загалом, за даними Кабміну України, сума військової допомоги від Чехії склала 900 мільйонів доларів.
Та найважливішою стала «Чеська ініціатива з постачання боєприпасів Україні». У лютому 2024 року, коли американська допомога була призупинена через політичні ігрища в Сенаті, ініціатива ЄС щодо закупівлі снарядів буксувала, а Росія, отримуючи снаряди від Північної Кореї, мала перевагу в пострілах у 8-10 разів, Прага взяла за мету закупити для Києва 800 тисяч снарядів переважно великих калібрів, однак згодом ціль неодноразово збільшували.
Відмінність цієї ініціативи полягала в тому, що Чехія шукає боєприпаси за межами ЄС, а півтора десятка країн союзу фінансують закупівлю цих снарядів. За 2024 рік ЗСУ таким чином отримали близько 1,5 млн боєприпасів, серед яких понад половина – 152 та 122 калібрів радянського зразка, що свідчить про те, що серед постачальників є нейтральні чи навіть лояльні до Росії країни. У Праги ще з соціалістичних часів збереглися хороші контакти з багатьма країнами з радянської сфери впливу, зокрема Африки.
Гарантія анонімності постачання – ключова причина, чому Чехії вдалося успішно здійснювати цю програму та отримувати боєприпаси у країнах, які не хочуть публічно продавати їх Україні. Закупівлі здійснюються в закритому форматі – уряд Петра Фіали не розголошує ні продавців, ні суми контрактів. «Чеська ініціатива» закуповує боєприпаси по всьому світу – в Європі, Південно-Східній і Центральній Азії, країнах Африки. Прага також забезпечує логістику та “додаткові витрати”, що забезпечують доставку боєприпасів.
За оцінкою тодішнього заступника міністра оборони України Івана Гаврилюка, на початку 2024 року співвідношення артилерійських пострілів між Україною та Росією становило 1:8, а вже влітку – 1:2, що підтверджує ефективність програми та її надважливу роль для Сил оборони.
В 2025 році Прага планує поставити Києву 1,8 мільйона артилерійських снарядів. В кінці серпня Ян Ліпавський повідомив, що Україна отримала вже понад мільйон снарядів великого калібру з початку 2025 року та що чинний уряд Чехії готовий продовжити програму на 2026 рік. Однак Петр Павел попередив про те, що не може гарантувати продовження військової допомоги Україні після парламентських виборів.
«Чеська ініціатива» зазнає гострої критики з боку місцевої опозиції, зокрема партії ANO. Чинний уряд звинувачують у звʼязках з приватними компаніями-закупівельниками, а останніх – у завищенні цін та низькій якості снарядів. Закритий формат програми сприяє довірі суспільства до таких звинувачень.
Так, ексклюзивне право постачати боєприпаси для України отримали виключно 5 компаній-посередників з Чехії – Czechoslovak Group (CSG), STV Group, Colt CZ Group, Omnipol та DSS. Уряд країни не проводив публічних тендерів та не оприлюднив критерії відбору.
Дві з п’яти фірм-посередників мають зв’язки з чеськими посадовцями, що може бути індикатором протекціонізму. Радник з питань національної безпеки при уряді Чехії та один із координаторів «Чеської ініціативи» Томаш Пояр, раніше був радником компанії CSG. До складу комітету Colt CZ Group з етики та комплаєнсу входить радник президента Чехії Петр Коларж.
Тож наближеність компаній-закупівельників до уряду заперечувати важко, однак це є доволі природним явищем – кадри із великого бізнесу та влади часто мігрують, а знайомства залишаються. Звинувачення ж в завищенні цін та низькій якості снарядів взагалі є ірраціональними. Міністерство оборони України та СОУ не мали жодних вагомих претензій до якості снарядів. Що ж до завищення цін, то пояснення простіше нікуди – ціну в час війни визначають продавці. Не купить Чехія – купить Росія.
Бабіш неодноразово заявляв, що скасує ініціативу з постачання боєприпасів Україні у разі перемоги на парламентських виборах. Лідер ANO та чимало політиків партії стверджують, що на цю програму витрачають багато грошей платників податків, що звісно ж не відповідає дійсності – всі витрати оплачують інші держави ЄС.
Президент Чехії докладає зусиль, аби переконати Бабіша не закривати “Чеську ініціативу”. Влітку Петр Павел збирав усі ключові партії країни для “відвертої розмови, щоб переконатися, що всі вони розуміють принципи безпеки Чеської Республіки”. Після зустрічі він заявив, що ANO не проти продовження ініціативи щодо боєприпасів, лише робить акцент на прозорості процесу.
Бабіш може змінити формат чеської ініціативи щодо постачання артилерійських снарядів Україні, аби виконати свої передвиборчі обіцянки. Одним із варіантів реформи є переведення програми під егіду НАТО, як це пропонував заступник лідера ANO Карел Гавлічек після зустрічі з Петром Павелом.
Загальне несприйняття важливості сфери оборони Андреєм Бабішом та його партією очевидне внутрішньополітичному середовищу Праги. Цей факт став причиною пришвидшення процесу доозброєння чеської армії, зокрема ухвалення плану міністерства оборони щодо закупівлі 44 найбільш сучасних бойових танків Leopard 2A8 у Німеччини на суму понад 1,6 мільярда доларів на початку вересня.
Прага планує частково покрити вартість контракту за рахунок фінансування в межах європейського оборонного механізму SAFE. Поставки мають розпочатися у 2028 році й триватимуть до 2031-го, що на жаль залишає простір для їх скасування наступним урядом.
Розширені формати співпраці Чехії та України в оборонній сфері за уряду Бабіша є ще під більшою загрозою. Президент Володимир Зеленський заявляв у травні, що країни працюють над спільною школою підготовки пілотів літаків F-16, а тогочасний прем’єр-міністр Шмигаль розповідав, що сторони зміцнюватимуть інтеграцію української та чеської оборонних індустрій. Навряд чи це буде в пріоритеті нової коаліції.
Суспільні настрої в Чехії щодо допомоги Україні змінюються в негативну сторону, тож Бабіш навряд чи продовжить політику уряду Фіали щодо активної підтримки Києва. Однак можна сподіватися і на те, що лідер ANO не обірве всі зв’язки із Україною в військово-технічній сфері. Військова співпраця з Україною є вигідною для чеського бізнесу та економіки загалом.
Наприклад компанія Czechoslovak Group у співпраці з українською компанією Українська Бронетехніка здійснює будівництво виробничої лінії для виготовлення 155-мм артилерійських снарядів в Україні. Компанія планує поставити Києву 100 тис боєприпасіву 2025 році, а у 2026-му – понад 300 тис. Навряд чи новий прем’єр-міністр змушувати чеський бізнес відмовлятися від заробітку.
Таким чином, ймовірна перемога партії ANO Андрея Бабіша на парламентських виборах не обов’язково означатиме тотальну зміну зовнішньої політики Чехії і уподібнення Угорщині. Андрей Бабіш не має чітко виражених симпатій до Росії, завдяки замовленням військової техніки та закупівлі боєприпасів для України чеський ОПК багато заробляє та демонструє найвище зростання серед усіх сфер економіки країни.
Андрей Бабіш не є жорстким євроскептиком, намагається уникати гострих зовнішньополітичних тем, а його бізнес залежить від дотацій ЄС. Однак ймовірний вступ в коаліцію з ультраправими чи ультралівими силами призведе до компромісів із їхніми вимогами, що буде дуже несприятливим фактором для подальшої євроінтеграції України та збереження або посилення санкційного тиску на Росію.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
