28 вересня у Молдові відбудуться чергові парламентські вибори. На фоні економічних проблем та російського тиску країна потерпає від політичної турбулентності, що потенційно може призвести до її розвороту від євроатлантичного шляху. Попри дії чинного уряду, спрямовані на запобігання втручанню у виборчий процес, ситуація у суспільстві залишається напруженою.
Чого можна очікувати від виборів, та якими можуть бути їх наслідки – читайте у нашій статті.
11-ті парламентські вибори в історії незалежної Республіки Молдова вже були названі проєвропейською президенткою країни Маєю Санду «найважливішими в історії». Як свідчить останнє опитування, головні конкуренти за формування наступного уряду – чинна правляча партія «Дія і Солідарність» (PAS) та опозиційний «Патріотичний блок» (BEP), що об’єднав, зокрема, проросійські партії комуністів і соціалістів – у преференціях виборців перебувають один від одного на відстані статистичної похибки. Ситуація не є новою для виборчих процесів у Молдові: президентські вибори 2024 року Санду виграла у 2-му турі з результатом у близько 55% голосів виборців, випередивши умовно проросійського кандидата Александра Стояногло, але на дільницях у самій Молдові без урахування голосів діаспори вона отримала менше 49% голосів. Такі результати свідчать про глибокий політичний розкол всередині країни, що може призвести до радикальної зміни курсу зовнішньої політики у випадку перемоги «Патріотичного блоку», оскільки Молдова є парламентською республікою.
Партія «Дія і Солідарність» (PAS) – правляча проєвропейська сила на чолі з президенткою Маєю Санду та спікером парламенту Ігорем Гросу. PAS послідовно виступає за якнайшвидшу інтеграцію Молдови до ЄС (плануючи членство до 2030 року) та протидію російському впливу. Партія домінує в парламенті (61 із 101 місця) і просувала антикорупційні реформи та євроінтеграційні закони. Водночас громадська підтримка PAS дещо знизилась через економічні труднощі й повільні темпи подолання корупції. Виборці відзначають розчарування високою інфляцією та бідністю, попри зусилля влади, що напряму впливає на розчарування у проєвропейському курсі країни та сприяє поверненню симпатії до тіснішого співробітництва з Росією (зокрема для отримання дешевих енергоносіїв та усунення ризиків інспірованих росіянами міжетнічних конфліктів).
«Патріотичний блок» (BEP) – нове об’єднання проросійських опозиційних партій, створене влітку 2025 року для спільної участі у виборах. До нього увійшли: Партія соціалістів (лідер – експрезидент Ігор Додон), Партія комуністів (лідер – експрезидент Владімір Воронін), а також дві нові лівоцентристські партії – «Серце Молдови» (лідерка Ірина Влах) та «Майбутнє Молдови» (лідер Василє Тарлев). Ідеологія блоку є відверто проросійською: його лідери обіцяють «відновити стратегічні зв’язки з Росією, принести мир та не втягувати країну в НАТО», захищати «традиції та суверенітет» Молдови від зовнішнього впливу. Ігор Додон відомий неоднозначними заявами про російсько-українську війну, стверджуючи, що «всі сторони винні у конфлікті», позиціонує блок як альтернативу проєвропейському курсу, а також залякує виборців потенційною війною з невизнаним Придністров’ям та Росією у випадку, якщо PAS залишиться при владі. У вересні 2025 партії блоку підписали пакт про те, що не вступатимуть в коаліцію з PAS, відкрито закликаючи усунути проєвропейську владу. Провладні сили називають цей блок «проєктом Кремля», вказуючи, що колишні одіозні політики «витягнуті з нафталіну за вказівкою з Москви» та фінансуються з одного центру.
Блок «Альтернатива» – нова центристська платформа, очолювана мером Кишинева Іоном Чебаном. Чебан був обраний мером як кандидат від соціалістів, але у 2023 році створив власну політсилу, позиціонуючи її як помірковану, «технократичну» опозицію. В ідеології блоку поєднуються проєвропейська риторика із критикою чинної влади: Чебан декларує підтримку курсу на ЄС, однак звинувачує PAS у некомпетентності та відсутності результатів. «Альтернатива» обіцяє «професійне, прагматичне управління» без геополітичних крайнощів. Блок веде кампанію під гаслом «єдиний союз – це союз з народом», відмовляючись наперед від коаліційних домовленостей. Під брендом «Альтернативи» об’єдналися декілька нових сил, у тому числі колишній кандидат у президенти Александр Стояногло. Чебан різко критикує і PAS, і проросійські партії: він заявив, що рішення про коаліції ухвалюватиме лише на основі інтересів програми блоку, дистанціюючись як від влади, так і від відкрито проросійського табору.
Партія «Наша партія» (PN) – популістська сила під проводом Ренато Усатого, яка апелює до протестних настроїв і традиційно має підтримку в північних регіонах (особливо в місті Бєльці та рідному районі Усатого Фалешти). Усатий відомий своїми антикорупційними гаслами та ворожнечею з попередніми політичними елітами. Ідеологічно «Наша партія» балансує між проросійською та протестною риторикою: Усатий критикує як PAS, так і Додона. Останнім часом він заявив, що «не блокуватиметься ні з PAS, ні з “чужим весіллям”» – маючи на увазі проросійський блок Додона. Усатий стверджує, що «єдиний союзник “Нашої партії” – народ Молдови», натякаючи на готовність підтримати будь-які рішення, корисні людям. Таким чином, «Наша партія» може стати «третьою силою», яка приєднається до коаліції переможців.
Інші партії на цих виборах згідно з опитуваннями перспектив на потрапляння до парламенту не мають.
1) Вибір між швидким подоланням економічних труднощів та сталим демократичним розвитком. Як зазначалося раніше, очікування виборців є сильно поляризованими. Соціальні опитування демонструють: прихильники PAS асоціюють партію з боротьбою з корупцією, ЄС і демократією, але критикують за економічні проблеми. Прихильники опозиції хочуть «стабільності та зниження тарифів», повернення доступу на ринок СНД, нейтралітету у війні. Скрутне економічне становище та енергетична криза залишається ключовою проблемою: понад 33% населення живуть за межею бідності (проти ~24% до початку повномасштабної російсько-української війни). Цей фактор суттєво знижує довіру до будь-якої влади і робить частину населення вразливою до популістських проросійських гасел на кшталт «ми відновимо дешевий газ та експорт до Росії». Водночас значна частина суспільства, особливо молодь та діаспора, орієнтована на продовження європейського курсу за будь-яку ціну.
2) Російське втручання. Росія протягом багатьох років намагається встановити у Молдові лояльне до Кремля керівництво, яке згорне євроатлантичну інтеграцію країни та змінить позицію щодо її війни з Україною принаймні на жорсткий нейтралітет, що є частиною ширшої стратегії утримання країн колишнього СРСР у сфері впливу, використовуючи як газовий шантаж, так і пряме фінансування лояльних політичних сил у країні. Молдовсько-російські відносини за останній рік були вкрай напруженими і практично зведеними до мінімуму. Кишинів відкрито звинувачує Кремль у спробах повалити проєвропейську владу та втрутитися у вибори шляхом гібридної війни. Зокрема, ще під час президентських виборів 2024 року та одночасно проведеного з ним референдуму щодо внесення до конституції Молдови змін стосовно руху країни до членства в ЄС, Мая Санду відзначила викриття масових випадків підкупу, фейків і навіть deepfake-атак проти проєвропейських кандидатів з боку Росії. Головними амбасадорами російського впливу в Молдові можна вважати лояльних до олігарха-втікача Ілана Шора політиків, які у квітні 2024 року в Москві заснували блок «Victorie» («Перемога»), що ідеологічно ставив за мету «союз Молдови з РФ». Блоку, однак, відмовляють у реєстрації на виборах будь-яких рівнів, тож можна припустити, що його потенційні виборці будуть схилятися до голосування за найближчий за риторикою, але більш поміркований «Патріотичний блок» Ігоря Додона. Головним питанням залишається сприйняття громадянами Молдови прямого зовнішнього втручання у політику своєї держави, яке може як додати проросійським силам голосів на виборах (особливо серед частини електорату, що має ностальгію за СРСР), так і відвернути виборців від ідеї нерівного партнерства з Росією.
3) Активність діаспори. Для Молдови традиційною є велика частка електорату, що голосує за кордоном, а саме громадян, які перебувають у Румунії, інших країнах ЄС та США. Варто відзначити, що актуальні соціальні опитування не враховують цих виборців, які традиційно голосують за проєвропейські політичні сили та за Маю Санду, зокрема. Відтак, їхні голоси можуть стати ключовим фактором у здобутті PAS відносної більшості у парламенті на виборах 28 вересня.
1) Екстрадиція Влада Плахотнюка. 25 вересня одіозного молдовського олігарха Влада Плахотнюка екстрадували з Афін до Кишинева, якого у ЗМІ свого часу називали «господарем Молдови». Враховуючи репутацію цього бізнесмена, суттєве зрушення у процесі його притягнення до відповідальності може додати важливу перевагу Маї Санду та PAS, оскільки їхня репутація значної мірою залежить від ефективності боротьби з корупцією та впливом капіталів на політику країни.
2) Розчарування у геополітиці. Останнє опитування засвідчило про збільшення частки прихильників умовно «нейтральних» політичних сил, які не висловлюють чіткої позиції щодо співпраці з ЄС і НАТО чи Росією («Наша партія» Ренато Усатого та «Альтернатива» Йона Чебана). Враховуючи те, що останні уряди Молдови були виключно з умовних проєвропейського та проросійського таборів, недовіра до них суттєво збільшується, що може дозволити Усатому та Чебану сформувати впливові парламентські фракції, від рішення яких напряму залежатиме формування наступного уряду.
3) Прямий підкуп виборців. Напередодні голосування влада знову попереджає про підготовлену Росією «сітку» для скупу голосів та ширшу операцію втручання (від нелегального фінансування до вербування «спостерігачів» за гроші), яка може вплинути на кінцевий результат голосування або як мінімум підірвати довіру до нього. Про це пишуть і європейські та молдовські джерела: Єврокомісія моніторить загрози, а ЗМІ повідомляють про готівкові пропозиції за участь у схемах дискредитації виборів.
Зважаючи на окреслені передумови парламентських виборів, існує імовірність перемоги як PAS, так і BEP, але жодна з цих політичних сил не матиме абсолютної більшості у парламенті. Відтак, при формуванні уряду можна припустити утворення коаліції за участі «Нашої партії» та «Альтернативи», риторика яких наразі не сприяє потенційній нормальній співпраці з лідерами перегонів, а натомість може зашкодити цим політичним силам в умовах поляризації суспільства та політичної турбулентності. У зв’язку з цим не можна виключати ймовірність політичної кризи, що у більш довгостроковій перспективі може призвести до розпуску парламенту.
Для України вкрай важливою є перемога PAS, оскільки наразі Молдова є надійним другом нашої держави на південно-західному рубежі. Перемога ж «Патріотичного блоку» може мати небезпечні наслідки, такі як подальша мілітаризація невизнаного Придністров’я та створення російського військового плацдарму для дестабілізації ситуації в Україні, Східній та Південно-Східній Європі.
© 2025 ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНО
